21.04
Створення банку ідей та аналіз обра-
них варіантів
Уявіть, що ви стали власником дачної
ділянки на 6 соток. Це 600 м2, відповідно,
ділянка може бути розмірами 15 × 40 м,
20 × 30 м, 25 × 24 м тощо.
Ознайомтеся з кількома варіантами планування
дачної ділянки, використавши інформаційні
джерела (формування банку ідей),
та проаналізуйте обрані варіанти (мал. 29).
Основними елементами проектування
є такі функціональні зони, як житловий
будинок із господарськими будівлями, зона
відпочинку, територія саду та городу.
Потрібно також визначити, які ще технічні
елементи проектування ви хочете розмістити
на цій ділянці, окрім основних.
Запозичуйте цікаві ідеї, деякі дизайнерські
рішення й прийоми, додайте до них свої
особисті ідеї та сформуйте варіант своєї мрії.
При цьому слід визначити, у якому стилі
буде оформлена ділянка (мал. 30).
ІІ. Конструкторський етап
Свої ідеї занотовуйте на аркуші паперу,
сформувавши список зон і об’єктів: житловий
будинок, стоянка для автомобіля, обладнана
укриттям, декілька зон відпочинку (альтанка
або пергола, лавочка біля декоративної водойми,
дитячий майданчик); декоративна водойма,
альпійська гірка, невеличкий город,
декоративні та ягідні чагарники, клумба,
кілька плодових дерев.
Для практичної реалізації проекту вам
знадобляться: креслярський інструмент, папір
формату А4 та А3.
ІІІ. Технологічний етап
Послідовність реалізації проекту
1. Практичну реалізацію проекту починайте
з визначення габаритних розмірів
ділянки під проект, виходячи із загальної
площі (6 соток) та її форми (прямокутна,
квадратна тощо).
2. Проведіть обстеження земельної ділянки
для визначення рельєфу та особливостей
ґрунтового покриття. З’ясуйте, чи є на ділянці
технологічні комунікації (водогін, газогін
тощо) і як вони можуть вплинути на
проект, чи є ще якісь проблемні місця. Якщо
ви перепроектовуєте стару ділянку, то слід
вирішити подальшу долю будівель і залишків
старого озеленення: чи будуть вони використані
в майбутньому проекті.
3. Формування остаточного переліку споруд,
які будуть розміщені на земельній ділянці.
4. Ескізне зонування ділянки (створення
схематичного плану), раціональне розділення
її на умовні зони: житлову, службову або
господарську, зону відпочинку, садово-городню
з урахуванням рози вітрів (мал. 31).
На ескізному плані насамперед слід визначити
місце розташування будинку як
основного об’єкта інфраструктури. Від цього
залежить подальше планування ділянки.
Господарські будівлі мають бути розташовані
в глибині ділянки, щоб зберігалася належна
чистота двору. Бажано, щоб господарська
зона була прихована від сторонніх очей декоративними
насадженнями.
5. Оцінка зручності розташування об’єктів
на схематичному плані, корегування розміщення
споруд.
Для оцінювання скористайтеся такими
основними принципами:
• цілісність (єдність і гармонія всіх елементів
ландшафту);
30.03
Останій урок- з початку наступного тижня чекатиму мішечки від тих,хто ще не зробив це. Наступний урок виставляємио оцінки за модуль.
24.03
Продовжуємо працювати над створенням мішечків. Фінальна стадія.
Готові мішечкі- приносимо в навчальний заклад. каб 35( або до заступника директора на 4 поверх)
03.03
Працюємо над створенням банку ідей, стосовно майбутнього виробу. Та створюємо власні мішечки.
Креативу вам!!1
24.02
Нове життя старим речам в дизайні
шиЄмо екомішечки для користування в повсякденному житті. Не має змоги пошити, готуємо тканину( можна б\у).
запрошуються активні учні та їх родини!
Екологічно відповідально до Перемоги!
01/12
Розробити рекламу свого уявного виробу!
24.11
Види графічної реклами
Білборд (англ. billboard) - вид зовнішньої реклами, яку встановлюють уздовж трас, вулиць. Білборд - це закріплена на опорі рама, оббита листами оцинкованої сталі або фанери, що покриті атмосферостійкими речовинами.
З’явився цей термін у США, коли низка компаній почали вивішувати свої рекламні плакати «білли» (звідси й назва «білборд») на дерев’яних конструкціях.
Банер (англ. banner - прапор, транспарант) - графічне зображення рекламного характеру. Банери розміщують для залучення потенційних клієнтів або для формування іміджу.
Постер - рекламний продукт форматів А5 - А3, що надає спостерігачам образну й водночас точну інформацію про характер товарів і послуг, які пропонує їм виробник, індивідуальні якісні особливості, притаманні цим товарам і послугам, а також про місця та умови придбання цих товарів.
Лайт-бокс (англ. lightbox) - рекламний щит із внутрішнім підсвічуванням. Кріпиться до стовпів, стаціонарних конструкцій.
Флаєр (англ. fly - літати; flyer, flier - рекламний листок) - це невелика інформаційна листівка, часто виконана в яскравих, насичених кольорах. Використовують флаєри в основному як роздатковий матеріал у різних рекламних акціях. Нерідко флаєр є своєрідним безкоштовним пропуском, запрошенням або навіть вхідним квитком на якийсь захід.
Формати флаєрів:
1/3 А4 - 99х210 мм
А5 - 148х210 мм
А6 - 105х148 мм
А7 - 74х105 мм
Рекламний проспект (від лат. prospectus - вигляд, огляд) - багатосторінкове брошурне видання, що має, як правило, красиві ілюстрації.
Буклети - переважно багатокольорові аркушеві друковані видання, складені в два або кілька згинів (фальців). До такого виду друкованої продукції найчастіше звертаються туристичні агентства, виробники промислових і продовольчих товарів, організації та установи під час відзначення ювілеїв, подій чи проведення інших знакових заходів.
Вимоги до рекламних носіїв
Для підвищення якості сприйняття змісту рекламних повідомлень необхідно, щоб у композиції були злагодженість і гармонійна взаємодія. Бажано дотримуватися лаконізму, чіткої конструктивної схеми, композиційної врівноваженості та використовувати оптичне поле для кожного зі шрифтових або зображувальних інформаційних блоків.
Зміст рекламного звернення лише тоді матиме бажаний вплив на спостерігачів, якщо правильно дібрано образну форму (індивідуалізовану або узагальнену), якщо вона звільнена від другорядних елементів, що ускладнюють сприйняття, якщо вона функціональна.
Велике розмаїття шрифтів і технічних способів виконання зображень необхідне для надання рекламним повідомленням індивідуального емоційного забарвлення, логічності, естетичного уособлення. Цього досягають за допомогою професійного варіювання технічних способів створення зображень та вибору або побудови необхідних образних шрифтів, покладених в основу створення рекламних звернень.
Для ефективної роботи над графічним проектуванням постера потрібно навчитися сприймати літери та графічні зображення як елементи загального композиційного твору, підпорядковувати їхні насиченість, масу, розмір, пластику, характер накреслення та інші характеристики загальній ідеї графічного твору, без якої процес творення втрачає сенс.
10.11
Теоретичні передумови художнього конструювання.
Дизайн як наукова дисципліна вивчає комплекс проблем, що виникають при аналізі зв’язків і відносин системи «людина – виріб – середовище». Результатом їхніх досліджень є розуміння сутності проектування функціонально доцільних, технічно зроблених, економічно виправданих і естетично виразних виробів, що складають у сукупності оптимальне предметне середовище для життєдіяльності людини. Особливо важливим стає вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Сукупність таких властивостей виступає як кінцева мета створення виробу і відповідає критеріям оцінки споживачем його якості. До найважливіших споживчих властивостей промислових виробів відносяться: суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість.
Вироби, що створюються за допомогою художнього конструювання повинні відповідати сучасним вимогам, які пред’являє до них штучне предметне середовище, що безперервно змінюються та удосконалюється.
Аналіз споживчих властивостей, а також облік сформованого в суспільстві розуміння можливих засобів задоволення людських потреб, дозволяють сформулювати визначені вимоги, щодо оцінки якості проектування і виробництва промислової продукції, як вимоги дизайну. Вони являють собою систему принципів і закономірностей, що відображають усю складність взаємин людини з предметним світом.
Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей виробів можна умовно розділити на чотири групи:
ü соціальні;
ü утилітарно-функціональні;
ü ергономічні;
ü естетичні.
Для того щоб оцінити сукупність суспільно корисних властивостей виробу-речі, необхідно врахувати групу вимог, пов’язаних з матеріальними витратами: одноразовими – на виробництво виробів і тривалими — на його споживання і ремонт.
Кінцевий критерій оцінки відповідності промислових виробів вимогам дизайну – це результат порівняння величини корисного ефекту споживання речі і сумарних матеріальних витрат.
Основні принципи художнього конструювання
Художнє конструювання – новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції.
Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.
Треба відзначити, що зміст та стадії художнього конструювання визначаються напрямками, за якими розвивається дизайн сьогодні.
У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації), з яких найбільш поширені наступні: приладо- і машинобудування, засоби транспорту, вироби легкої промисловості, інструменти, промислова графіка тощо. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традиційних видів проектування – архітектурного, містобудівного, промислового і нового видів дизайнерського проектування – системотехнічного, організаційно-управлінського (АСУ), соціального тощо.
Основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва:
1.-Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань;
2.-Врахування особливостей навколишнього середовища та конкретних умов;
3.-Єдність форми і змісту.
У художньому конструювання найбільш вагомим є вирішення утилітарно-функціональних питань. Будь-який виріб, зроблений людиною, має визначене призначення і виконує відповідну функцію. У процесі проектування як форми виробу в цілому, так і окремих частин, у першу чергу необхідно прагнути до того, щоб форма виробу максимально відповідала його утилітарно-функціональному призначенню.
В сучасній практиці проектування сутність першого принципу можна відобразити лаконічною формулою: користь + зручність + краса. Кожний елемент даної формули являє собою сукупність наступних факторів: «користь» - техніко-економічних; «зручність» - ергономічних; «краса» - естетичних. Тому у процесі художнього конструювання повноцінний результат оптимального рішення форми виробу є наслідком використання цієї формули. Не можна нехтувати окремими складовими формули на користь інших (наприклад, менше уваги приділяти питанням зручності та функціональності майбутнього виробу, і за рахунок цього спрощувати його конструкцію, технологію виготовлення тощо).
Виріб, як об’єкт проектування повинен відповідати оточуючому середовищу і конкретним умовам. Розглянемо декілька прикладів:
1. Планування та конструкція автобусів, які призначені для внутрішнього міського та міжміського транспортування (рейсові поїздки на великі відстані), повинні бути зовсім різні. У першому випадку, у конструкції автобуса необхідно забезпечити більш вільні проходи та більшу кількість дверей. У другому випадку, навпаки, необхідно максимальне використання площі під місця для сідання, та наявність одного виходу та одного входу.
2. Транспортні засоби пересування в умовах півночі та півдня, тобто різних кліматичних умов, повинні мати суттєві конструктивні відмінності, технічні та експлуатаційні характеристики. Тому, на стадії визначення конструкції автобусу та матеріалу для його виготовлення, мають бути враховані температурний режим, кліматичні особливості регіону, в якому буде відбуватись його експлуатація.
3. Питання, що пов’язані з визначенням кольору для фарбування промислових приміщень та обладнання неможливо розв’язати у загальному вигляді, без урахування конкретних умов. Відомо, що визначення кольору інтер’єру залежить від багатьох аспектів, наприклад, характеру промислового процесу, розмірів та завантаженості промислової площі, освітленості приміщень тощо.
Таким чином, жоден об’єкт проектування не можливо розглядати без урахування умов навколишнього середовища та конкретних умов експлуатації.
Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з точок зору художньо-естетичних та соціальних вимог до об’єкту проектування є найбільш складним і відповідальним в художньому конструюванні. Наприклад, відомо, що протягом століть формується архітектура різних будинків і споруджень, поєднуючись з їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним розвитком науки, техніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах складалися головним чином з появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-економічних і побутових умов, під час розвитку продуктивних сил суспільства.
Найбільш широко принцип єдності форми та змісту використовується у галузі автомобілебудування. Наприклад, На мал.. показані моделі автомобілів, у моделі яких був впроваджений модульний принцип формоутворення.
Образ різних типів об’єктів дизайну формується в складному творчому процесі з урахуванням основних принципів, у тому числі і принципу єдності форми і змісту.
Методика художньо-конструкторського аналізу.
Поняття аналізу та інших способів розумової діяльності конструктора (дизайнера) ми розглядали у попередніх параграфах, тому зараз окреслимо лише особливості художньо-конструкторського, функціонального та композиційного аналізу.
Художньо-конструкторський аналіз – це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, і зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність.
Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування:
1) Збір інформації з різних джерел – патентних матеріалів, каталогів і проспектів, що відносяться до аналогів заданого для проектування виробу;
2) Підбір діючих аналогів виробу, що проектується;
3) Аналіз функціональних вимог з визначенням зв’язку «людина-машина», «предмет-середовище» і безпеки експлуатації;
4) Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;
5) Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному і декоративному відношеннях;
6) Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах і деталях, так і в цілому;
7) Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру всіх елементів і відповідності форми стильової спрямованості;
8) Загальний висновок по виробу.
Із завдання на проект дизайнер довідується про призначення об’єкту, його принципіальну будову, технологічні можливості його виготовлення, зв'язок з предметним середовищем тощо. Дизайнеру треба багато чого знати: як діє машина або прилад, в яких умовах вона буде працювати, які існують можливі типові варіанти конструкції даного об’єкту; вимоги до нього тощо.
Як правило, об’єкт має прототипи, тому їх необхідно враховувати у процесі проектування.
Прототипи – це вироби, що виготовлялися раніше і мають аналогічну функцію та умови експлуатації, що й об’єкт проектування.
Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прототипу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі.
Аналоги – це вироби, які мають подібні чи близькі за змістом функції до об’єкту проектування.
Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього.
Функцію виробу необхідно розуміти дуже широко, обов’язково у зв’язку з діяльністю людини. Призначення виробу – це його основна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів:
1.- Вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі й ін.);
2.- Вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують технічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо);
3.- Промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транспорту);
4.- Промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (автоматизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії).
До першої групи виробів ставляться дві умови:
по-перше, вироби, якими безпосереднє користується людина, повинні володіти такою формою, яка б відповідала анатомії та фізіології людини;
по-друге, вони повинні володіти такими властивостями та якостями, які б робили їх дійсно необхідними для людини. Кожна річ, яка призначена для безпосереднього споживання, повинна оцінюватися за власними корисними властивостями.
Вироби, що відносяться до другої групи, мають більш складну функціональну структуру, вони обслуговують людину, об’єднуючи в собі технічну та споживчі функції.
До третьої групи відносяться знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також володіти необхідними робочими властивостями.
Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпосередньої участі людини але під його контролем, відносяться до четвертої групи. Вироби даної групи мають складні комплекси керування, які поєднуються або просторово відокремлюються від них.
Однак слід мати на увазі, що дана класифікація вимог спрощена. Багато виробів, що оточують людину мають складні і різноманітні функції, які потребують комбінованого використання. В залежності від того, до якої з груп відноситься об’єкт проектування, визначається відповідний комплекс функціональних вимог, що пред’являє дизайн до певного виробу.
Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог – це визначення соціального значення виробу, тобто облік та оцінювання усіх якостей, що характеризують зв'язок «людина - виріб». Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв’язку «виріб - середовище». Потрібно звернути увагу на те, на скільки форма виробу за своїм характером та стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам, які у процесі використання складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів з яких складається інтер’єр приміщень різного призначення). Таким чином, функціональність – це зручність, раціональність, відповідність та досконалість.
Композиційний аналіз. Поняття композиція виробу, предмета, чи виробу пов’язано з поняттям їх образності і художньої виразності.
Композиційна якість – кінцева фаза, до якої приходять лише після ретельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, пропонованих щодо виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, тому що конструкції всіх виробів обов’язково повинні відповідати їх функціональним вимогам.
Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності.
Художнє конструювання у поєднанні з технічним (інженерним проектуванням) утворюють єдиний процес проектування об’єктів технологічної діяльності, незважаючи на те, що процес художнього конструювання спрямований на виконання специфічної мети – гуманізація предметного середовища. Але, дизайнер працюючи у творчій співдружності з іншими спеціалістами, завжди вирішує свою специфічну задачу.
Створити зроблений виріб промислового виробництва без послідовної методичної розробки неможливо. Дизайн об’єктів технологічної діяльності здійснюється поетапно, у відповідності, яка встановлена ДСТ 103 -68 «Єдиної системи конструкторської документації». У відповідності з ЄСКД, весь процес художнього конструювання складається із етапів, послідовність яких вказана у таблиці… (графа – етапи художнього конструювання)
Таблиця
Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності
Стадії інженерного проектування | Етапи художнього конструювання | Результати роботи художника-конструктора |
Технічне завдання | Розробка технічного завдання Попередній аналіз проектної ситуації. | Узгодження з дизайнером технічного завдання |
Художньо-конструкторський аналіз | Розкриття якостей аналогів і комплексу зв’язків «людина - виріб» та «людина - середовище» | Узагальнення художньо-конструкторського аналізу. |
Технічна пропозиція | Розробка художньо-конструкторської пропозиції Дослідження, що стосуються соціологічних, ергономічних та інших даних про об’єкт проектування. Визначення вимог, що ставить дизайн до виробу, що проектується. Визначення художньо-конструкторських завдань. Розробка попередніх варіантів художньо-конструкторських пропозицій. Узгодження художньо-конструкторських пропозиції. | Художньо-конструкторська пропозиція Дані проектних досліджень. Формулювання вимог дизайну щодо виробу. Формулювання художньо-конструкторських завдань. Варіанту схем компонування. Художньо-конструкторська пропозиція. |
Ескізний проект | Ескізне проектування Аналіз та відбір художньо-конструкторських пропозиції. Вивчення конструкції, матеріалів та технології виготовлення виробів. Розробка ескізних варіантів виробів в графіці та у об’ємі (з урахуванням ергономічних вимог тощо). | Ескізний проект Варіанти художньо-конструкторських пропозиції. Дані про конструктивні рішення, властивості матеріалів та технології. Ескізи та пошукові моделі виробів. |
Технічний проект | Художньо-конструкторський проект Заключне компонування виробу. Художньо-конструкторська проробка форми. Розробка складних поверхонь. Вибір конструкційних та оздоблювальних матеріалів. Моделювання та макетування. Економічне обґрунтування рішення. Оформлення проекту. Узгодження технічного проекту. | Художньо-конструкторський проект Компонувальні креслення виробів. Ескізи робочих креслень складних поверхонь. Модель або макет виробу. Пояснювальна записка. |
Розробка робочої документації | Робоче проектування Розробка креслень складних поверхонь. Розробка креслень вузлів та деталей. Узгодження робочої документації. | Робочі креслення Креслення складних поверхонь. Креслення вузлів та деталей, які є найбільш вагомими у зовнішньому вигляді виробів. |
Дослідний зразок | Участь в авторському нагляді за процесом виготовлення та випробування. | Висока якість зразку. |
Процес художнього конструювання поділяється на етапи, які у методичному відношенні мають загальні риси з архітектурним проектуванням.
Художнє конструювання об’єктів проектування починається з моменту складання та видачі завдання. Бажано, щоб у процесі складання завдання брали участь дизайнери, як майбутні автори проекту. Завдання надається замовником у письмовому вигляді, іноді доповнюється схематичними кресленнями, у яких проставляються основні розміри об’єкту проектування. У завданні, в стислому вигляді, уточнюється функціональне призначення, можливий варіант конструктивно-технологічного рішення, особливі вимоги, які пред’являються до художньо-конструктивного рішення. Завдання на художнє конструювання видається, як на перспективне проектування нового об’єкту технологічної діяльності, так і на модернізацію або удосконалення існуючого виробу.
Інженер-конструктор та дизайнер, а в деяких випадках, сумісно з технологами та іншими спеціалістами, ретельно вивчають завдання і вимоги, які ставляться до об’єкту проектування.
Після детального ознайомлення з завданням, вивчення різних інформаційних джерел та діючих зразків, дизайнер приступає до розробки ескізів. Ескізи виконуються у декількох варіантах, з метою визначення художньо-конструктивного рішення об’єкту проектування. Ескізний проект – це найкращій варіант конструктивного рішення об’єкту технологічної діяльності. Він виконується у вигляді креслення в ортогональних проекціях або перспективного зображення. Основна вимога до ескізного проекту - мінімум зображень повинні надавати максимум інформації про об’єкт проектування. Звичайно, ескізи роблять у масштабі зменшення, на відміну від заключного варіанту дизайн-проекту, який бажано виконувати у дійсних розмірах.
У процесі пошуку композиційного рішення об’єкта проектування, використовуються також, об’ємно-зображувальні засоби – макети. Спочатку макети виконують у невеликому масштабі, у подальшому, по мірі завершення форми, їх масштаби збільшуються. Макети виконуються з доступних, пластичних матеріалів (пластилін, глина, пінопласт) та твердих (дерево, метал, гіпс, пластмаса тощо).
У даний час на багатьох підприємствах, конструкторських та художньо-конструкторських бюро, у навчальних закладах, широко використовується папір, як матеріал виконання моделей, особливо на пошуковому етапі конструювання. Такі матеріали, як глина, пластилін, пінопласт і дерево більше підходять для більш детальної проробки форми виробу. Вони податливі і пластичні, але на процес виготовлення моделей витрачається більше часу та коштів.
У більшості випадків макет – це найкращий засіб пошуку художньо-композиційного рішення об’єктів технологічної діяльності, але основними засобами залишається графічні зображення.
Таким чином, до першої стадії художнього конструювання відносяться: виконання проектної пропозиції; розробка креслень, малюнків ескізного проекту; виготовлення макетів. Проектна пропозиція складається з ескізного проекту та пояснювальної записки, у якій коротко обґрунтовується конструктивне рішення, методи оздоблення та усі основні показники, включаючи і економічні.
Перша стадія художнього конструювання - найбільш відповідальна та являється визначальною, тому що на цьому етапі виконується об’ємне рішення, з’являється образність та інші якості об’єкту проектування. Ескізний проект супроводжується демонстраційними матеріалами, які повинні володіти високими демонстраційними якостями.
Перша стадія завершується розглядом проектної пропозиції об’єкту проектування на спеціальних художньо-технічних радах та прийняттям рішень про її затвердження у відповідних інстанціях.
Друга стадія дизайну об’єктів технологічної діяльності - це розробка дизайн-проекту. На цьому етапі, також здійснюється виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. Дизайн-проект об’єкта проектування складається з: загального вигляду виробу виконаного у ортогональних проекціях; конструктивних розрізів; креслень вузлів та деталей; шаблонів тощо, тобто усіх проектних матеріалів, які необхідні для повноцінного виготовлення виробу.
Іноді друга стадія дизайну завершується виготовленням експериментального варіанту дослідного зразка, який обов’язково виконується під наглядом авторів проекту. Мета виконання дослідного зразка – уточнення компонувального рішення виробу, як у цілому, так і окремих його частин; перевірка та налагодження технологічних процесів; перевірка економічної ефективності процесу виробництва тощо.
У деяких випадках, при виготовленні особливо складних виробів, розробка технічного проекту входить у склад другої стадії дизайн-проектування. У тому випадку, робочий проект відноситься до третьої стадії.
Якщо, технічне завдання видається на об’єкт проектування, який вже виготовляється на виробництві, то це завдання являється завданням з модернізації виробництва. У даному випадку, дизайн-проектування здійснюється не в повному об’ємі, тому що повернення до стадії проектування, які були пропущені, являється дуже складним та не ефективним. Тобто, в процесі модернізації виробництва, дизайнер не завжди бере участь у процесі проектування, або співпрацює з інженером-конструктором тільки на деяких стадіях.
03.11
Добридень. Сьогодні завершуємо перший модуль. Маємо тестове завдання. Натискаємо на посилання, виконуємо завдання. Мені результати відправляти не потрібно. Ваші напрацювання мені видно.
27.10
Клаузура
З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.
Клаузура — це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш із клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби — від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.
Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, уміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер, чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв’язків проблеми тощо.
Отже, банк ідей та пропозицій має складатися з комплексу інформації, яка стосується об’єкта проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Клаузура — це навчальні вправи, що допомагають розвивати здатність мислити нестандартно. Цілі можуть бути різні:
- пошук загальної ідеї проекту;
- рішення приватної проблеми (наприклад, пошук варіантів оформлення фасаду);
- контрольна вправа.
Студенти можуть знати про майбутню роботу, а ось її тема іноді заздалегідь невідома. Ставляться різні завдання, для вирішення кожної відводиться певна кількість часу. Залежно від цілей існують клаузури різних видів. У кожного викладача є безліч таких вправ власної розробки.
приклади клаузур!
дз
Подумайте про виріб,який ви будете робити в цьому семестрі. Намалюйте клаузуру
20/10
Пошук інформації, яка необхідна для виконання завдань проекту
Фронтальне опитування
А зараз попрошу відповісти вас на такі запитання:
- Що таке проект? З яких етапів він складається?
- Що люди проектують ?
- Для чого потрібно проектувати вироби?
- Де використовується проектування?
Завдання:
- Скласти план роботи з виконання проекту.
- Скласти план проектної діяльності.
- Здійснити пошук виробів – аналогів.
- Створити ескізний малюнок на основі символів.
- Організувати робоче місце.
- Дотримуватись правил безпечної роботи і санітарно – гігієнічних вимог.
13.10
ТЕМА: Художнє конструювання форми та композиції оздоблення. Застосування засобів та методів художнього конструювання (замальовки, кла-узура, макетування тощо) під час розробки композиції предмету та його оздоблення.
Створити стислий конспект
1.Художнє (дизайнерське) конструювання як метод проектування предметного середовища передбачає висунення нової ідеї, розробку та втілення її в гармонійному. стилістично виразному оформленні предмета. Кожному з нас варто оволодіти загальними поняттями про художнє конструювання, щоб будувати своє життя за законами краси. Тому важливо не тільки знати теоретичні принципи дизайну, а й уміти виготовляти вироби, облаштовувати предметне середовище за його законами.
На чому ґрунтується дизайнерське проектування? В основі художньо-конструкторської,діяльності лежить композиція.
Види композиції, засоби і прийоми
Композиція (від лат. атро.чШо) - складання, об’єднання та гармонійне поєднання частин у єдине ціле і загальне. Композиція в образотворчому мистецтві, архітектурі та дизайні - це розташування предметів, фігур, колірних плям за певними законами. Саме композиція надає творові цілісність, підпорядковує його елементи один одному, «тримає» простір, організує його. Композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника.
У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об’ємна, глибинно-просторова.
Будь-яка композиція створюється за допомогою певних засобів та прийомів. Усі вони відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу.
Пригадай.
Що таке дизайн?
Які особливості ук раїнського націо нального дизайну? У чому полягає ро бота дизайнера?
ВИДИ КОМПОЗИЦІЇ
Фронтальна - композиція, розташована в одній площині.
Об'ємна - тривимірна (має довжину, ширину, висоту), сприймається з усіх сторін.
Глибинно-просторова - композиція, що передає глибину простору.
2. Художнє конструювання та композиція
Художнє конструювання - це творчий метод проектування об’єктів технологічної діяльності, спрямований на створення людиною естетично вдосконаленого виробу.
Спосіб художнього конструювання дизайнер використовує на заключному етапі проектування, дизайнерський нагляд здійснює на технологічному етапі. На конструкторському етапі (етапі пошукового макетування) дизайнер здійснює добір конструкційних матеріалів для пошукового макетування, моделювання демонстраційного зразка або конструювання зразка виробничого; обирає інструменти та обладнання відповідно до технології обробки деталей нової конструкції, їх з’єднання, оздоблення; організовує робоче місце; здійснює економічне та екологічне обґрунтування майбутнього виробу, проводить міні-маркетингове дослідження щодо попиту на виріб.
Але не менш важливими є попередні етапи художнього проектування дизайнерів: добір асоціативного ряду зображень і анотація творчого задуму, клаузура і пошукове ескізування майбутнього артефакту, кольорове рішення й остаточна дизайнерська пропозиція. Художнє проектування, на відміну від художнього конструювання у просторі, стосується створення композиції майбутнього виробу на площині кольорографічними засобами.
Поняття «композиція» однаковою мірою стосується різних видів творчості - художнього конструювання, декоративно-ужиткового мистецтва, живопису, архітектури, музики тощо. Отже, композиція - це поєднання окремих елементів у єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі виражає задум автора.
У художньому конструюванні існують такі види композиції: фронтальна та об’ємна (об’ємно-просторова).
Фронтальна композиція широко використовується у творах декоративно-ужиткового характеру, де фактура матеріалу часто надає рельєфності композиції (текстиль - гобелен, скло - вітраж тощо), композиція виконана техніками аплікація, розпис, пірографія, геометричне та тригранно-виїмкове різьблення на площині тощо.
Об’ємна - це композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх боків (об’ємні вироби - токарство, верстатне обладнання, скульптура, дрібна пластика, малі архітектурні форми, твори декоративно-ужиткового характеру, різні утилітарні об’єкти, зокрема, посуд, меблі тощо).
Будь-які види композиції створюються за допомогою певних засобів: композиційного центру, симетрії й асиметрії, ритму, контрасту та нюансу, пропорції тощо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий