група 11 технологія

21.04

Створення банку ідей та аналіз обра-

них варіантів

Уявіть, що ви стали власником дачної

ділянки на 6 соток. Це 600 м2, відповідно,

ділянка може бути розмірами 15 × 40 м,

20 × 30 м, 25 × 24 м тощо.

Ознайомтеся з кількома варіантами планування

дачної ділянки, використавши інформаційні

джерела (формування банку ідей),

та проаналізуйте обрані варіанти (мал. 29).

Основними елементами проектування

є такі функціональні зони, як житловий

будинок із господарськими будівлями, зона

відпочинку, територія саду та городу.

Потрібно також визначити, які ще технічні

елементи проектування ви хочете розмістити

на цій ділянці, окрім основних.

Запозичуйте цікаві ідеї, деякі дизайнерські

рішення й прийоми, додайте до них свої

особисті ідеї та сформуйте варіант своєї мрії.

При цьому слід визначити, у якому стилі

буде оформлена ділянка (мал. 30).

ІІ. Конструкторський етап

Свої ідеї занотовуйте на аркуші паперу,

сформувавши список зон і об’єктів: житловий

будинок, стоянка для автомобіля, обладнана

укриттям, декілька зон відпочинку (альтанка

або пергола, лавочка біля декоративної водойми,

дитячий майданчик); декоративна водойма,

альпійська гірка, невеличкий город,

декоративні та ягідні чагарники, клумба,

кілька плодових дерев.

Для практичної реалізації проекту вам

знадобляться: креслярський інструмент, папір

формату А4 та А3.

ІІІ. Технологічний етап

Послідовність реалізації проекту

1. Практичну реалізацію проекту починайте

з визначення габаритних розмірів

ділянки під проект, виходячи із загальної

площі (6 соток) та її форми (прямокутна,

квадратна тощо).

2. Проведіть обстеження земельної ділянки

для визначення рельєфу та особливостей

ґрунтового покриття. З’ясуйте, чи є на ділянці

технологічні комунікації (водогін, газогін

тощо) і як вони можуть вплинути на

проект, чи є ще якісь проблемні місця. Якщо

ви перепроектовуєте стару ділянку, то слід

вирішити подальшу долю будівель і залишків

старого озеленення: чи будуть вони використані

в майбутньому проекті.

3. Формування остаточного переліку споруд,

які будуть розміщені на земельній ділянці.

4. Ескізне зонування ділянки (створення

схематичного плану), раціональне розділення

її на умовні зони: житлову, службову або

господарську, зону відпочинку, садово-городню

з урахуванням рози вітрів (мал. 31).

На ескізному плані насамперед слід визначити

місце розташування будинку як

основного об’єкта інфраструктури. Від цього

залежить подальше планування ділянки.

Господарські будівлі мають бути розташовані

в глибині ділянки, щоб зберігалася належна

чистота двору. Бажано, щоб господарська

зона була прихована від сторонніх очей декоративними

насадженнями.

5. Оцінка зручності розташування об’єктів

на схематичному плані, корегування розміщення

споруд.

Для оцінювання скористайтеся такими

основними принципами:

• цілісність (єдність і гармонія всіх елементів

ландшафту);

22.03

Ландшафтний дизайн

Історія виникнення ландшафтного дизайну

Мистецтво благоустрою території сягає корінням далеко в глибину століть. Відомо, що вже первісні люди, змінюючи місця стоянок, водночас облаштовували нові ділянки відповідно до своїх потреб.

Ландшафтний дизайн також має давню історію. Садівництво як мистецтво виникло на території найдавніших цивілізацій — Давнього Єгипту та Месопотамії ще в XV—X століттях до нашої ери (мал. 4, а).

Однією з найвідоміших пам’яток садово-паркового мистецтва є легендарні «висячі сади» Семіраміди, які створені у Вавилоні та вважалися одним із чудес світу (мал. 4, б).

У Давньому Римі оформленню парків і садів приділяли велику увагу. Сади розбивали на схилах, тому вони мали багатоярусну структуру. Їх прикрашали скульптурами, фонтанами і різними архітектурними спорудами. Для озеленення широко використовували чагарники і квіткові рослини.

У Давньому Римі оформленню парків і садів приділяли велику увагу. Сади розбивали на схилах, тому вони мали багатоярусну структуру. Їх прикрашали скульптурами, фонтанами і різними архітектурними спорудами. Для озеленення широко використовували чагарники і квіткові рослини.

Сьогодні ландшафтний дизайн бурхливо розвивається. Виникають нові стилі й напрямки, а розвиток природничих наук та досягнення технологій розширюють можливості дизайнерів.

Дізнайтеся більше

1981 року в м. Києві був створений Печерський ландшафтний парк (Співоче поле). Щороку там відбуваються «квіткові» події: виставка тюльпанів у травні, фестиваль хризантем у жовтні. А в серпні до Дня незалежності України в парку проводять традиційну виставку квіткових тематичних композицій, на якій ландшафтні дизайнери змагаються в креативності та оригінальності. Парк перетворюється на арт-майданчик із неймовірними квітковими клумбами, скульптурами, чудовим декором.

Створити стислий конспект та знайти визначення, що таке дизайн?

15.03

Виготовлення предмету інтер'єру. Виконання технологічних операцій відповідно до обраного виробу та технології його виготовлення

Сьогодні останній урок модулю. 

 При нагоді, приносьте свої мішечки в каб35, від них залежить ваша оцінка за модуль

08.03

Продовжуємо працювати над створенням мішечків. Фінальна стадія.

 Готові мішечкі- приносимо в навчальний заклад. каб 35( або до заступника директора на 4 поверх)

01.03

Працюємо над створенням банку ідей, стосовно майбутнього виробу. Та  створюємо власні мішечки.

 Креативу вам!!1

22.02

План вивчення:

1. Сутність економічних понять.

2. Завдання економічного обґрунтування проекту.

3. Процедура оцінки вартості виробництва проекту.

4. Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів проекту.

Ті,хто вже почав шити мішечки або має напрацювання( матеріал). конспект може просто прочитати,щоб мати уявлення.

Частково питання експертизи ми розглядали в попередньому розділі, коли йшлося про основи дизайну в створенні виробу. Насправді, експертиза виробу нерозривно пов’язана з економікою виробництва, і має достатньо складну структуру. Це пояснюється тим, що виріб має багато характеристик, не лише з точки зору дизайнера, а й технолога, інженера, соціолога, маркетолога. Їх необхідно враховувати не лише під час виготовлення дослідного зразка, а й після випуску виробу в серійне виробництво. Однак провідною в експертизі є його економічна частина, тому коротко розглянемо економічне обґрунтування виробу з позицій основ сучасного виробництва.

В основу розвитку людського суспільства покладене матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно‑економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.

Процес праці включає три основні моменти:

• праця людини;

• предмети праці;

• засоби праці.

Праця людини — це змістовна, цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередкують, регулюють і контролюють обмін речей між собою й одночасно змінюють власну природу.

Предмети праці — це речі (об’єкти) природи, на які людина впливає в процесі праці, піддаючи їх обробці.

Предмети праці бувають двох видів:

• дані самою природою (наприклад деревина);

• ті, що підлягають наступній обробці (руда), їх називають сирим матеріалом або сировиною.

Засоби праці — це речі чи комплекс речей, якими людина впливає на предмети праці.

Виробничі сили — це фактори, які забезпечують перетворення речей природи у відповідності з потребами людей, створюючи матеріальні і духовні блага, і визначають ріст продуктивності суспільної праці.

До структури виробничих сил належать:

• людина (головна виробнича сила);

• засоби праці;

• предмети праці (засоби виробництва);

• сили природи, які використовуються людьми;

• форми і методи організації виробництва;

• наука;

• інформація.

Оскільки виробничі сили відтворюють відношення людини до природи, то, з однієї сторони, вони повернуті до сил природи, а з іншої — до системи суспільних, перш за все, економічних відносин, у складі яких виділяють техніко‑економічні, організаційно‑економічні, соціально‑економічні, тобто виробничі відносини.

Виробничі відносини — це суспільна форма розвитку виробничих сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.

Такою ж суспільною формою є і відношення власності.

Власність можна розглядати як виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Відносини власності за своїм економічним змістом охоплюють усю сукупність виробничих відносин, є їх системною сутністю.

Економічна система — це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності у відповідності з метою суспільства.

Основними елементами економічної системи, її підсистемами, є:

• виробничі сили;

• техніко‑економічні відносини;

• організаційно‑економічні відносини;

• виробничі відносини, чи відношення до власності;

• господарський механізм, так як регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою.

Витрати використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, вивчення результатів діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

При плануванні, обліку й аналізі витрати класифікуються за ознаками і поділяються:

• за місцем виникнення — на витрати виробництва підрозділу, дільниці, служби;

• за видами продукції, робіт, послуг — на витрати на вироби,групи однорідних виробів, одноразові замовлення, реалізовану продукцію;

• за видами витрат — на витрати за економічними елементами, статтями калькуляції;

• за способом перенесення витрат на продукцію — на прямі та непрямі;

• за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — на умовно-змінні й умовно-постійні або змінні чи постійні;

• за календарними періодами — на поточні та одноразові.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об’єднує дві частини вартості — вартість використаних засобів виробництва і частину вартості необхідного продукту.

Вартість використаних засобів виробництва об’єднує витрати на використання предметів праці (сировини, матеріалів, енергії, тари тощо) та частину вартості засобів праці, перенесену на продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань.

Вартість необхідного продукту являє собою сукупність витрат для відтворення робочої сили і складається не тільки з коштів на оплату праці, а ще й з грошових виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання, які в собівартості промислової продукції відображені частково, у вигляді відрахувань на соціальне страхування.

Обидві ці частини забезпечують просте відтворення виробництва.

Третя частина вартості — додатковий продукт суспільства — використовується для розширення виробництва, виплат та безплатних послуг із суспільних фондів споживання.

Таким чином, собівартість є основою вартості.

Собівартість продукції визначається індивідуальними затратами праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тимчасом як вартість продукції (робіт, послуг) — затратами суспільно необхідної праці.

Собівартість продукції, як найважливіший інструмент виміру рівня затрат суспільної праці, є основою для формування та вдосконалення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та інших фінансових показників.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних ділянок, амортизація тощо.

Серед економічних категорій, що використовуються в ринковому механізмі господарювання, є ціна.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару. За її допомогою порівнюють витрати і результати господарської діяльності, обґрунтовують вибір найефективніших напрямків капітальних вкладень і розвиток нової техніки, стимулюють виробництво та споживання високоякісних видів продукції.

Ціна виступає важливим інструментом конкурентного процесу. Конкурентне ціноутворення є основою саморегулювання ринку та еквівалентного обміну товарами.

Суть ціни найбільш наочно проявляється в її функціях: розподільчій, урівноважуючій, інформаційній, стимулюючій та збереження доходності підприємства.

За характером обслуговуваного обігу продукції всі ціни поділя­ються на відпускні, оптові та роздрібні.Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів існують біржові, внутрішньофірмові, трансферні, роздрібні ціни.

Ціни за впливом на них конкуренції поділяють на конкурентні, монопольні, регульовані, індикативні.

Ціни відрізняються за територією дії — поясні, національні, світові.

Існують також базові ціни, ціни пропозиції, прейскурантні, виробництва, пільгові.

Завдання економічного обґрунтування проекту. Після обґрунтування прототипу виробу, чим підтверджується принципова можливість його виготовлення, на конструкторському етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів енергії, грошових коштів на оплату праці при виготовленні виробу; визначення собівартості виробу, що виготовляється; величини запланованого прибутку і договірної ціни виробу; визначення рівня рентабельності виготовленого виробу; планування випуску виробу: кошторис доходів і витрат. Тобто необхідно зробити попередню економічну оцінку доцільності постановки розробленого проекту на виробництво, її випуску й продажу.

На цьому етапі розробки проекту слід одержати відповіді на такі питання:

• яким має бути розмір коштів для здійснення випуску першої продукції;

• чи буде отримано прибуток від реалізації проекту і якщо так, то чи буде він достатнім для повернення грошей;

• через який термін будуть повернуті гроші;

• наскільки ємним за платоспроможним попитом, перспективами і конкуренцією буде прогнозований ринок нової продукції;

• якою є планова собівартість продукції, яку розробляють;

• яким є обсяг випуску продукції на ринок;

• скільки років триває реалізація товару на ринку тощо.

У процесі попереднього економічного аналізу корисно визначити дійсну вартість майбутніх грошових потоків, яку генерує інноваційна продукція.

Питання прибутку може бути вирішальним для багатьох видів інноваційної продукції. Якщо неможливо продати продукцію за ці­ною, що перекриває очікувані виробничі витрати і будь-які пов’язані з цим платежі (виробничі накладні витрати, торговельні витрати тощо), то немає сенсу братися за розробку. Економічна оцінка спроектованого виробу здійснюється на підставі його порівняння з відомими зразками-аналогами і включає оцінку наявності недорогих матеріалів, можливості використання відходів.

Процедура оцінки вартості виробництва проекту. Економічне оцінювання об’єкта й процесу технологічної діяльності доцільно здійснювати у такій послідовності:

• визначити витрати матеріалів (Мз)

визначити вартість витрат на електроенергію (Це) під час роботи:

Е = Р × t,

де Е — спожита електроенергія (кВт/год);

Р — потужність споживача електроенергії (Вт);

t — тривалість роботи споживача електроенергії (год);

Це = 0,25 × Е,

де Це — вартість спожитої електроенергії;

0,25 — вартість тарифу на електроенергію (грн / кВт);

• здійснити розрахунок оплати праці (Роп) на підставі, що оплата працівника 3‑го розряду здійснюється погодинно:

Роп = tрд × 500 грн / міс / (8 год / рд × 22 рд),

де tрд — тривалість виконання робіт з виготовлення виробу (год);

• визначити величину податку на заробітну плату (Оп), який складає 15 % від заробітної плати

Оп = 0,15,

• визначити амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання за табл.

Аоб = 0,1×В / N,

де Аоб — величина амортизаційних відрахувань на 1 робочу зміну (6 год), (грн);

0,1 — коефіцієнт, що враховує 10 % від собівартості обладнання;

В — вартість обладнання, (грн);

N — час зносу обладнання в днях;

• визначити загальну собівартість виготовлення виробу:

С = Мз + Це + Роп + Аоб + Оп,

• визначити величину прибутку (П) внаслідок реалізації виробу в межах 10–25 % від собівартості виробу:

П = (0,1 – 0,25) × С,

• визначити договірну ціну (Дц) реалізації виробу:

Дц = С + П,

• визначити рентабельність проектованого виробу:

Р = (П / Дц) × 100 %.

Загальний підхід полягає у створенні електронної таблиці в комп’ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість досліджувати вплив ключових параметрів на вартість проекту, починаючи з простої моделі та поступово її ускладнюючи. Це дослідження рекомендується проводити в такому порядку:

• визначити вартість елементів виробництва;

• створити електронну таблицю для визначення вартості виготовлення продукції;

• розрахувати розмір усіх витрат на комерціалізацію проекту;

• доповнити електронну таблицю відсутніми витратами по проекту;

• дослідити чутливість вартості проекту до ключових параметрів.

Слід пам’ятати, що за допомогою сучасного програмного забезпечення легко розробити доволі складні моделі, здатні давати конкретний результат навіть за суперечливих даних. Майстерність полягає в тому, щоб дати реалістичні оцінки й виявити області невизначеності.

Основними джерелами даних можуть бути:

• відомості про аналогічні вироби. Зібрана по крихтах інформація може стосуватися матеріалів, компонентів, вузлів, дизайну, характеристик продуктивності;

• виробники та постачальники обладнання, які, зазвичай, із готовністю надають інформацію про його ціни й робочі характеристики. Іноді така інформація доступна через рекламні матеріали та Інтернет-сторінки компаній;

• компанії, що постачають матеріали й обладнання, є природнім джерелом інформації про склад, специфікацію, ціни, знижки тощо. Коли вимоги до матеріалів не відповідають зазначеним даним у прайс-листах, постачальники часто можуть надати розцінки або надійні калькуляції на ці матеріали.

Загалом, підхід до оцінки собівартості виробництва проекту можна здійснити шляхом послідовних дій:

1. Скласти виробничу схему проекту, позначивши на ній зв’язки між етапами.

2. Для кожного етапу перерахувати всі чинники, які можуть вплинути на вартість. Вирішити, що відомо, а про що потрібно довідатися з інших джерел.

3. Там, де можливо, потрібно знайти інформацію про вартість, зробити обґрунтоване припущення, переконатися, що не вводите себе в оману, недооцінюючи реальну вартість.

4. Створити комп’ютерну великомасштабну таблицю (наприклад, в Microsoft Excel, щоб змоделювати виробничу схему та витрати) Переконайтеся, що вона дає розумні відповіді.

5. Якщо собівартість трохи вища або дуже близька до очікуваної ціни продажу, то це є підставою для продовження роботи.

6. Якщо вартість набагато нижча за очікувану ціну продажу, можливо щось не враховано або недооцінено. Необхідно повторно перевірити розрахунки.

7. Продовжити аналіз виробничої схеми, ускладнюючи її відповідно до збільшення знань про процес. Там, де можливо, варто замінити оцінки реальними даними.

Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів проекту. Раціональне та економне витрачання окремих елементів проекту має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання матеріалів існує відповідна система техніко‑економічних показників.

1. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, кольорова металургія — коефіцієнт видобутку міді з руди, цукровий завод — вихід цукру з буряків.

2. На окремих підприємствах використовують витрати сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, підприємства чорної металургії — витрати залізної руди, коксу на 1 тону чавуну, на підприємстві мінеральних добрив — витрати сірчаної кислоти на 1 тону суперфосфату.

3. На підприємствах обробної промисловості використовують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги до норми.

4. На окремих підприємствах розраховують коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра).

5. Коефіцієнт використання об’єму матеріалу (деревина).

Ефективніше використання обігових фондів передбачає розв’язання завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії.

Джерела показують, за рахунок чого можна досягти економії, шляхи показують, як саме, за допомогою яких заходів можна заощадити ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

Ø зниження ваги виробів;

Ø зменшення питомої витрати матеріалів;

Ø скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів;

Ø використання відходів та побічних продуктів;

Ø утилізації вторинних ресурсів;

Ø заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.

Шляхи економії матеріальних ресурсів:

І. Виробничо-технічні заходи

Ø первинна обробка та збагачення сировини;

Ø комплексна переробка сировини;

Ø застосування ресурсно-зберігаючої техніки;

Ø запровадження маловідходної та безвідходної технології.

ІІ. Організаційно‑економічні заходи

Ø удосконалення матеріальних нормативів;

Ø поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;

Ø упорядкування системи ціноутворення;

 застосування дійової системи економічного стимулювання.

Серед джерел та шляхів економії матеріальних ресурсів найбільше уваги можна приділити:

комплексній переробці сировини — це процес промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних її компонентів та їх повне використання, включаючи і технологічні відходи;

вторинні матеріальні ресурси — це залишки сировини, відходи виробництва і споживання, які можуть бути використані у виробництві;

відходи виробництва — залишки сировини і матеріалів, які втратили первісну споживчу вартість (обривки, стружка, технічне масло, жом);

відходи споживання — виробничого споживання (брухт, гума, тара); побутового споживання (ношені речі, одяг, макулатура).

15.02

Починаємо створювати свої мішечки.  Чим більше мішечків- тим краще оцінка!!!

08.02

стаття

опрацюйте статтю, занотуйте різновиди мішочків, торбинок в зошиті

01.02

Подивіться відео

25.01

Нове життя старим речам в ди­зайні

шиЄмо екомішечки для користування в повсякденному житті. Не  має змоги пошити, готуємо тканину( можна б\у).

запрошуються активні учні та їх родини!

Екологічно відповідально до Перемоги!

18/11

Короткі історичні відомості про стилі

Історичні стилі інтер’єру – це стилі оформлення житла, які формувались протягом століть.

 ▪   Античний
 ▪   Романський
 ▪   Візантійський
 ▪   Готичний
 ▪   Ренесанс
 ▪   Маньєризм
 ▪   Бароко
 ▪   Рококо
 ▪   Класицизм
 ▪   Ампір
 ▪   Еклектика

 

11.11

Портфоліо– це накопичувальна система оцінювання, що передбачає формування уміння учнів ставити цілі, планувати і організовувати власну навчальну діяльність; накопичення різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; активну участь в інтеграції кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.

У широкому розумінні портфоліо – це спосіб фіксування, накопичення та оцінки індивідуальних досягнень школяра протягом певного періоду навчання. Сутність портфоліо означає показати все, на що здібний школяр. Портфоліо передбачає акцентуацію вчителя на індивідуальні досягнення учнів, їх активну участь у накопиченні різних видів робіт, які засвідчують результати в індивідуальному розвитку; інтеграцію кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки. До прикладу, учительське портфоліо може вміщувати: графіки швидкості читання; навчальні досягнення фіксовані оцінкою у вигляді дробу: знаменник вказує на кількість помилок, які допустив учень у попередній роботі, а чисельник – кількість помилок в даній роботі; завдання, спрямовані на усунення помилок допущених у роботах; зразки робіт з числа тих, що виконуються щоденно та домашніх робіт; графік зростання швидкості читання, який вона складає з батьками або асистентом вчителя; ілюструє навчальні досягнення за допомогою оціночних лінійок; розв'язання простих задач на віднімання.

Таке оцінювання передбачає певну підготовку: визначення критеріїв для включення учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінного процесу; елементи самооцінки з боку учня тощо. 

 Зазвичай розрізняють три основні види портфоліо, кожен з яких має свої сильні і слабкі сторони: Робоче (загальне) портфоліо – до його створення долучаються усі: вчитель, учень, батьки. Добираються як поточні роботи, так і зразки підсумкових робіт. Позитивними сторонами цього виду портфоліо є те, що воно найбільш точно відображає прогрес розвитку дитини, показуючи її щоденний прогрес. Слабкими сторонами є те, що воно може містити дуже багато різних зразків робіт і створювати ситуацію, коли лише педагог бере відповідальність за його наповнення. Щоб уникнути цього, потрібно утримувати портфоліо в доступному для дитини місці. Демонстраційне портфоліо (учнівське портфоліо) – містить лише найкращі роботи учня, які обираються самим учнем. Такий вид портфоліо є досить сильною мотивацією для дитини виконувати роботи, що демонструють її найкращі здібності. Слабкою стороною демонстраційного портфоліо є те, що у більшості випадків воно може не відображати щоденну діяльність дитини. Наприклад, для дитини з особливими освітніми потребами таке портфоліо не показує її слабкі місця та сфери, де потрібна додаткова допомога.

 Портфоліо вчителя – таке портфоліо містить контрольні (тестові) завдання і зразки робіт, вибрані самим учителем. У вчительське портфоліо вкладаються продукти навчальної діяльності, які засвідчують її динаміку, а не лише абсолютні оцінки. Так розділ учительського портфоліо: «Досягнення учня у навчанні» (сторінки: Навчання грамоти; Письмо; Математика) може вміщувати графіки швидкості читання; навчальні досягнення, фіксовані оцінкою у вигляді дробу: знаменник вказує на кількість помилок, які допустив учень у попередній роботі, а чисельник – кількість помилок у цій роботі. Іншими розділами вчительського портфоліо можуть бути такі: розділ «Соціальна компетентність учня», в якому міститимуться записи вчителя про особливості співпраці учня з однокласниками, особливості спілкування з однолітками та дорослими. При цьому важливо відмічати чинники, які призводять до труднощів у соціалізації (особливості поведінки, комунікативна діяльність), а також позитивні сторони, які слугують підґрунтям для поліпшення соціальних контактів дитини. Розділ «Суспільна робота учня» може містити перелік доручень, які дитина виконує у класі і в школі. У розділі «Творчі роботи» можуть бути як самі роботи учня, які не увійшли до учнівського портфоліо, так і фотографії робіт

08.11

Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності

Теоретичні передумови художнього конструювання.

Дизайн як наукова дисципліна вивчає комплекс проблем, що виникають при аналізі зв’язків і відносин системи «людина – виріб – середовище». Результатом їхніх досліджень є розуміння сутності проектування функціонально доцільних, технічно зроблених, економічно виправданих і естетично виразних виробів, що складають у сукупності оптимальне предметне середовище для життєдіяльності людини. Особливо важливим стає вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Сукупність таких властивостей виступає як кінцева мета створення виробу і відповідає критеріям оцінки споживачем його якості. До найважливіших споживчих властивостей промислових виробів відносяться: суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість.

Вироби, що створюються за допомогою художнього конструювання повинні відповідати сучасним вимогам, які пред’являє до них штучне предметне середовище, що безперервно змінюються та удосконалюється.

Аналіз споживчих властивостей, а також облік сформованого в суспільстві розуміння можливих засобів задоволення людських потреб, дозволяють сформулювати визначені вимоги, щодо оцінки якості проектування і виробництва промислової продукції, як вимоги дизайну. Вони являють собою систему принципів і закономірностей, що відображають усю складність взаємин людини з предметним світом.

Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей виробів можна умовно розділити на чотири групи:

ü     соціальні;

ü     утилітарно-функціональні;

ü     ергономічні;

ü     естетичні.

Для того щоб оцінити сукупність суспільно корисних властивостей виробу-речі, необхідно врахувати групу вимог, пов’язаних з матеріальними витратами: одноразовими – на виробництво виробів і тривалими — на його споживання і ремонт.

Кінцевий критерій оцінки відповідності промислових виробів вимогам дизайну – це результат порівняння величини корисного ефекту споживання речі і сумарних матеріальних витрат.

Основні принципи художнього конструювання

Художнє конструювання – новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції.

Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.

Треба відзначити, що зміст та стадії художнього конструювання визначаються напрямками,  за якими розвивається дизайн сьогодні.

У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації), з яких найбільш поширені наступні: приладо- і машинобудування, засоби транспорту, вироби легкої промисловості, інструменти, промислова графіка тощо. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традиційних видів проектування – архітектурного, містобудівного, промислового і нового видів дизайнерського проектування – системотехнічного, організаційно-управлінського (АСУ), соціального тощо.

Основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва:

1.-Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань;

2.-Врахування особливостей  навколишнього середовища та конкретних умов;

3.-Єдність форми і змісту.

У художньому конструювання найбільш вагомим є вирішення утилітарно-функціональних питань. Будь-який виріб, зроблений людиною, має визначене призначення і виконує відповідну функцію. У процесі проектування як форми виробу  в цілому, так і окремих частин, у першу чергу необхідно прагнути до того, щоб форма виробу максимально відповідала його утилітарно-функціональному призначенню.

В сучасній практиці проектування сутність першого принципу можна відобразити лаконічною формулою: користь + зручність + краса. Кожний елемент даної формули являє собою сукупність наступних факторів: «користь» - техніко-економічних; «зручність» - ергономічних; «краса» - естетичних. Тому у процесі художнього конструювання повноцінний результат оптимального рішення форми виробу є наслідком використання цієї формули. Не можна нехтувати окремими складовими формули на користь інших (наприклад, менше уваги приділяти питанням  зручності та функціональності майбутнього виробу, і за рахунок цього спрощувати його конструкцію, технологію виготовлення тощо).

Виріб, як об’єкт проектування повинен відповідати оточуючому середовищу і конкретним умовам. Розглянемо декілька прикладів:

1. Планування та конструкція автобусів, які призначені для внутрішнього міського та міжміського транспортування (рейсові поїздки на великі відстані), повинні бути зовсім різні. У першому випадку, у конструкції автобуса необхідно забезпечити більш вільні проходи та більшу кількість дверей. У другому випадку, навпаки, необхідно максимальне використання площі під місця для сідання, та наявність одного виходу та одного входу. 

2. Транспортні засоби пересування в умовах півночі та півдня, тобто різних кліматичних умов, повинні мати суттєві конструктивні відмінності, технічні та експлуатаційні характеристики. Тому,  на стадії визначення конструкції автобусу  та матеріалу для його виготовлення, мають  бути враховані температурний режим,  кліматичні особливості регіону, в якому буде відбуватись його експлуатація.

3. Питання, що пов’язані з визначенням кольору для фарбування промислових приміщень та обладнання неможливо розв’язати  у загальному вигляді, без урахування конкретних умов. Відомо, що визначення кольору інтер’єру залежить від багатьох аспектів, наприклад, характеру промислового процесу, розмірів та завантаженості  промислової площі, освітленості приміщень тощо.

Таким чином, жоден об’єкт проектування не можливо розглядати без урахування умов навколишнього середовища та конкретних умов експлуатації.

Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з точок зору художньо-естетичних та соціальних вимог до об’єкту проектування  є найбільш складним і відповідальним в художньому конструюванні. Наприклад, відомо, що протягом століть формується архітектура різних будинків і споруджень, поєднуючись з їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним розвитком науки, техніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах складалися головним чином з появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-економічних і побутових умов, під час  розвитку продуктивних сил суспільства.

Найбільш широко принцип єдності форми та змісту використовується у галузі автомобілебудування.  Наприклад,  На мал..   показані моделі автомобілів, у моделі яких був впроваджений модульний принцип формоутворення.

Образ різних типів об’єктів дизайну формується в складному творчому процесі з урахуванням основних принципів, у тому числі і принципу єдності форми і змісту.

Методика художньо-конструкторського аналізу.

Поняття аналізу та інших способів розумової діяльності конструктора (дизайнера) ми розглядали у попередніх параграфах, тому зараз окреслимо лише особливості художньо-конструкторського, функціонального та композиційного аналізу.

Художньо-конструкторський  аналіз – це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, і зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність.

Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування:

1) Збір інформації з різних джерел – патентних матеріалів, каталогів і проспектів, що відносяться до аналогів заданого для проектування виробу;

2) Підбір діючих аналогів виробу, що проектується;

3) Аналіз функціональних вимог з визначенням зв’язку «людина-машина», «предмет-середовище» і безпеки експлуатації;

4) Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;

5) Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному і декоративному відношеннях;

6) Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах і деталях, так і в цілому;

7) Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру всіх елементів і відповідності форми стильової спрямованості;

8) Загальний висновок по виробу.

Із завдання на проект дизайнер довідується про призначення об’єкту, його принципіальну будову, технологічні можливості його виготовлення, зв'язок з предметним середовищем тощо. Дизайнеру треба багато чого знати: як діє машина або прилад, в яких умовах вона буде працювати, які існують можливі типові  варіанти конструкції даного об’єкту;  вимоги до нього тощо.

Як правило, об’єкт має прототипи, тому їх необхідно враховувати у процесі проектування.

Прототипи – це вироби, що виготовлялися раніше і мають аналогічну функцію та умови експлуатації, що й об’єкт проектування.

Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прототипу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі.

Аналоги – це вироби, які мають подібні чи близькі за змістом функції до об’єкту проектування.

Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього.

Функцію виробу необхідно розуміти дуже широко, обов’язково у зв’язку з діяльністю людини. Призначення виробу – це його основна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів:

1.- Вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі й ін.);

2.- Вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують технічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо);

3.- Промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транспорту);

4.- Промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (автоматизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії).

До першої групи виробів ставляться дві умови:

по-перше, вироби, якими безпосереднє користується людина, повинні володіти такою формою, яка б відповідала анатомії та фізіології людини;

по-друге, вони повинні володіти такими властивостями та якостями, які б робили їх дійсно необхідними для людини. Кожна річ, яка призначена для безпосереднього споживання, повинна оцінюватися за власними корисними властивостями.

Вироби, що відносяться до другої групи, мають більш складну функціональну структуру, вони обслуговують людину, об’єднуючи в собі технічну та споживчі функції.

До третьої групи відносяться знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також володіти необхідними робочими властивостями.

Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпосередньої участі людини але під його контролем, відносяться до четвертої групи. Вироби даної групи мають складні комплекси керування, які поєднуються або просторово відокремлюються від них.

Однак слід мати на увазі, що дана класифікація вимог спрощена. Багато виробів, що оточують людину мають складні і різноманітні функції, які потребують комбінованого використання. В залежності від того, до якої з груп відноситься об’єкт проектування, визначається відповідний комплекс функціональних вимог, що пред’являє дизайн до певного  виробу.

Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог – це визначення соціального значення виробу, тобто облік та оцінювання усіх якостей, що характеризують зв'язок «людина - виріб». Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв’язку «виріб - середовище». Потрібно звернути увагу на те, на скільки форма виробу за своїм характером та стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам, які у процесі використання складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів з яких складається інтер’єр приміщень різного призначення). Таким чином, функціональність – це зручність, раціональність, відповідність та досконалість.

Композиційний аналіз. Поняття композиція виробу, предмета, чи виробу пов’язано з поняттям їх образності і художньої виразності.

Композиційна якість – кінцева фаза, до якої приходять лише після ретельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, пропонованих щодо виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, тому що конструкції всіх виробів обов’язково повинні відповідати їх функціональним вимогам.

Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності.

Художнє конструювання у поєднанні з технічним (інженерним проектуванням) утворюють єдиний процес проектування об’єктів технологічної діяльності, незважаючи на те, що процес художнього конструювання спрямований на виконання специфічної мети – гуманізація предметного середовища. Але, дизайнер працюючи у творчій співдружності з іншими спеціалістами, завжди вирішує свою специфічну задачу.

Створити зроблений виріб промислового виробництва без послідовної методичної розробки неможливо. Дизайн об’єктів технологічної діяльності здійснюється поетапно, у відповідності, яка встановлена ДСТ 103 -68 «Єдиної системи конструкторської документації». У відповідності з ЄСКД, весь процес художнього конструювання складається із етапів, послідовність яких вказана у таблиці… (графа – етапи художнього конструювання)

Таблиця

Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності

Стадії інженерного проектування	Етапи художнього конструювання	Результати роботи художника-конструктора
Технічне завдання	Розробка технічного завдання Попередній аналіз проектної ситуації.	Узгодження з дизайнером технічного завдання
Художньо-конструкторський аналіз	Розкриття якостей аналогів і комплексу зв’язків «людина - виріб» та «людина - середовище»	Узагальнення художньо-конструкторського аналізу.
Технічна пропозиція	Розробка художньо-конструкторської пропозиції Дослідження, що стосуються соціологічних, ергономічних та інших даних про об’єкт проектування. Визначення вимог, що ставить дизайн до виробу, що проектується. Визначення художньо-конструкторських завдань. Розробка попередніх варіантів художньо-конструкторських пропозицій. Узгодження художньо-конструкторських пропозиції.	Художньо-конструкторська пропозиція Дані проектних досліджень. Формулювання вимог дизайну щодо виробу. Формулювання художньо-конструкторських завдань. Варіанту схем компонування. Художньо-конструкторська пропозиція.
Ескізний проект	Ескізне проектування Аналіз та відбір художньо-конструкторських пропозиції. Вивчення конструкції, матеріалів та технології виготовлення виробів. Розробка ескізних варіантів виробів в графіці та у об’ємі (з урахуванням ергономічних вимог тощо).	Ескізний проект Варіанти художньо-конструкторських пропозиції. Дані про конструктивні рішення, властивості матеріалів та технології. Ескізи та пошукові моделі виробів.
Технічний проект	Художньо-конструкторський проект Заключне компонування виробу. Художньо-конструкторська проробка форми. Розробка складних поверхонь. Вибір конструкційних та оздоблювальних матеріалів. Моделювання та макетування. Економічне обґрунтування рішення. Оформлення проекту. Узгодження технічного проекту.	Художньо-конструкторський проект Компонувальні креслення виробів. Ескізи робочих креслень складних поверхонь. Модель або макет виробу. Пояснювальна записка.
Розробка робочої документації	Робоче проектування Розробка креслень складних поверхонь. Розробка креслень вузлів та деталей. Узгодження робочої документації.	Робочі креслення Креслення складних поверхонь. Креслення вузлів та деталей, які є найбільш вагомими у зовнішньому вигляді виробів.
Дослідний зразок	Участь в авторському нагляді за процесом виготовлення та випробування.	Висока якість зразку.

Процес художнього конструювання поділяється на етапи, які у методичному відношенні мають загальні риси з архітектурним проектуванням.

Художнє конструювання об’єктів проектування починається з моменту складання та видачі завдання. Бажано, щоб у процесі складання завдання брали участь дизайнери, як майбутні автори проекту. Завдання надається замовником у письмовому вигляді, іноді доповнюється схематичними кресленнями, у яких проставляються основні розміри об’єкту проектування. У завданні, в стислому вигляді, уточнюється функціональне призначення, можливий варіант конструктивно-технологічного рішення, особливі вимоги, які пред’являються до художньо-конструктивного рішення. Завдання на художнє конструювання видається, як на перспективне проектування нового об’єкту технологічної діяльності, так і на модернізацію або удосконалення існуючого виробу.

Інженер-конструктор та дизайнер, а в деяких випадках, сумісно з технологами та іншими спеціалістами, ретельно вивчають завдання і вимоги, які ставляться до об’єкту проектування.

Після детального ознайомлення з завданням, вивчення різних інформаційних джерел та діючих зразків, дизайнер приступає до розробки ескізів. Ескізи виконуються у декількох варіантах, з метою визначення художньо-конструктивного рішення об’єкту проектування. Ескізний проект – це найкращій варіант конструктивного рішення об’єкту технологічної діяльності. Він виконується у вигляді креслення в ортогональних проекціях або перспективного зображення. Основна вимога до ескізного проекту - мінімум зображень повинні надавати максимум інформації про об’єкт проектування. Звичайно, ескізи роблять у масштабі зменшення, на відміну від  заключного варіанту дизайн-проекту, який бажано виконувати у дійсних розмірах.

У процесі пошуку композиційного рішення об’єкта проектування, використовуються також, об’ємно-зображувальні засоби – макети. Спочатку макети виконують у невеликому масштабі, у подальшому, по мірі завершення форми, їх масштаби збільшуються. Макети виконуються з доступних, пластичних матеріалів (пластилін, глина, пінопласт) та твердих (дерево, метал, гіпс, пластмаса тощо).

У даний час на багатьох підприємствах, конструкторських та художньо-конструкторських бюро, у навчальних закладах, широко використовується папір, як матеріал виконання моделей, особливо на пошуковому етапі конструювання. Такі матеріали, як глина, пластилін, пінопласт і дерево більше підходять для більш детальної проробки форми виробу. Вони податливі і пластичні, але на процес виготовлення моделей витрачається більше часу та коштів. 

  У більшості випадків макет – це найкращий засіб пошуку художньо-композиційного рішення об’єктів технологічної діяльності, але основними засобами залишається графічні зображення.

Таким чином, до першої стадії художнього конструювання відносяться: виконання проектної пропозиції; розробка креслень, малюнків ескізного проекту; виготовлення макетів. Проектна пропозиція складається з ескізного проекту та пояснювальної записки, у якій коротко обґрунтовується конструктивне рішення, методи оздоблення та усі основні показники, включаючи і економічні.

Перша стадія художнього конструювання - найбільш відповідальна та являється визначальною, тому що на цьому етапі виконується об’ємне рішення, з’являється образність та інші якості об’єкту проектування. Ескізний проект супроводжується демонстраційними матеріалами, які повинні володіти високими демонстраційними якостями.

Перша стадія завершується  розглядом проектної пропозиції об’єкту проектування на спеціальних художньо-технічних радах та прийняттям рішень про її затвердження у відповідних інстанціях.

Друга стадія дизайну об’єктів технологічної діяльності - це розробка дизайн-проекту. На цьому етапі, також здійснюється виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. Дизайн-проект об’єкта проектування складається з: загального вигляду виробу  виконаного у ортогональних проекціях; конструктивних розрізів; креслень вузлів та деталей; шаблонів тощо, тобто усіх проектних матеріалів, які необхідні для повноцінного  виготовлення  виробу.

Іноді друга стадія дизайну завершується виготовленням експериментального варіанту дослідного зразка, який обов’язково виконується під наглядом авторів проекту. Мета виконання дослідного зразка – уточнення компонувального рішення виробу, як у цілому, так і окремих його частин; перевірка та налагодження технологічних процесів; перевірка економічної ефективності процесу виробництва тощо.

У деяких випадках, при виготовленні особливо складних виробів, розробка технічного проекту входить у склад другої стадії дизайн-проектування. У тому випадку, робочий проект відноситься до третьої стадії.

Якщо, технічне завдання видається на об’єкт проектування, який вже виготовляється на виробництві, то це завдання являється завданням з модернізації виробництва. У даному випадку, дизайн-проектування здійснюється не в повному об’ємі, тому що повернення до стадії проектування, які були пропущені, являється дуже складним та не ефективним. Тобто, в процесі модернізації виробництва, дизайнер не завжди бере участь у процесі проектування, або співпрацює з інженером-конструктором тільки на деяких стадіях.

04.11

Захист своїх проєктів!!!( етнічний стиль інтер'єру)

01.11

Захист своїх проєктів!!!( етнічний стиль інтер'єру)

28.10

Етнічний стиль інтер’єрів                                             Визначення стилів

                                (африканський, єгипетський, англійський…)

Етнічний стиль — це стиль у різних сферах життєдіяльності, що притаманний певному регіону (а іноді й окремому населеному пункту) і є відтворенням національних традицій. Етнічний стиль оформлення інтер'єру має декілька назв: етнічний стиль, екзотика, фолк або просто етніка.

Традиція оформлення інтер'єрів в етнічному стилі налічує сотні років існування і при цьому не втрачає своєї актуальності. Любителі подорожей, шанувальники вивчення інших культур, а також просто залицяльники екзотики з ентузіазмом використовують можливості етники для створення оригінальних декорів своїх будинків, насичених національним колоритом тієї або іншої країни.

Однією з чудових особливостей інтер'єру в етнічному стилі є те, що для передачі відповідної енергетики досить правильно підібрати матеріали, форми, колірну гамму, предмети меблів і інші елементи декору. Етнічний стиль не вимагає обов'язкових конструкційних змін, перепланування, повного переобладнання приміщення.

Матеріали для облаштування інтер'єрів в етностилі, також всілякі, як і національні особливості тієї або іншої країни. Для обробки зазвичай використовуються або природні матеріали, або їх імітація. Причому імітація має бути фактурною, інколи навіть нарочито грубою, справляючою враження «необробленої» поверхні. Для стін може бути використане фарбування, штукатурка, облицювання під камінь. Для обробки підлоги застосовується дерево, керамічна плитка, а зверху підлогу декорують рогожами і килимами у вибраному національному стилі. Для етнічного стилю характерна відсутність стандартних міжкімнатних стін; їх роль зазвичай виконують пересувні перегородки і ширми. Розділення простору на різні зони можна виробити, використовуючи елементи освітлення і зонування підлоги.

Колірна гамма етнічного інтер'єру може значно варіюватися залежно від конкретної, вибраної як основа дизайну, національна культура. Наприклад, в інтер'єрі «під Індію» гармонійно виглядатиме комбінація помаранчевих, бірюзових і малинових тонів. Атмосферу Латинської Америки можна передати за допомогою оригінальних колірних поєднань: темно-синій тут є сусідами з жовтим, а коричневий - з насиченим рожевим. А ось японський мінімалізм передбачає зовсім інші колірні рішення: м'які, світлі, «природні» фарби - пісочний, перлинно-сірий, молочний колір, з невеликими вкрапленнями позолоти і червоного. Проте все ж слід визнати, що більшість інтер'єрів в етнічному стилі витримана в досить яскравих, насичених тонах.

Що ж до малюнка, то тут панують всілякі національні орнаменти, якими прикрашають текстиль, обробні матеріали, аксесуари. Фольклорні мотиви у кожного народу свої: Японія або Китай - зображення драконів, природи або ієрогліфічний лист; Африка - схематичні сцени полювання, зображення тварин, плями і смуги; Марокко - мозаїчні панно і різноколірні вітражі. До речі, саме ці два напрями етнічного стилю інтер'єру - східний і африканський - на справжній момент є найпопулярнішими і в світі.

Меблі також повинні відповідати вибраному напряму етнодизайну. Перевага в етнічному інтер'єрі віддається натуральним матеріалам, а як оббивка часто використовується імітація під шкіру або шкуру тварин. Чудове враження справляють плетені меблі з ротанга, пальми або бамбука.

Загальне освітлення в етнічних інтер'єрах не має бути дуже яскравим, освітити окремі куточки приміщення і розставити стильні акценти допоможуть локальні джерела світла. Так можна підкреслити оригінальні етнічні аксесуари: різні сувеніри ручної роботи, елементи прикладного мистецтва.

Вибираючи варіанти етнічного стилю інтер'єру, орієнтуйтеся все ж не на моду, а на свій смак - який етнічний стиль вам ближче, той і використовуйте в дизайні свого інтер'єру.

Домашнє завдання:- Конспект

- підготувати повідомлення з фото про будь -який стиль інтер'єру

25.10

Роль кольору, вплив його на сприйняття.

Опрацювати & 7 у підручнику ст 72-89

21.10

 *Використовуючи набір із геометричних фігур (мал. 266), у визначеному параметрі склади умовну композицію на поєднання більших і менших об’ємів.

* Складену композицію виконай у кольорових чи тонових протилежних характеристиках (біле-сіре-чорне, червоне-жовте, жовте-зелене).

18.10

Основи колористики

Іноді ми сприймаємо предмет як кольорову пляму, а вже потім як об'єм. Кожен із нас має прихильність до певних кольорів, улюблену кольорову гаму. Однак у більшості людей сприйняття кольорів подібне, оскільки кольори мають об’єктивні якості; їх потрібно знати для створення гармонійного предметного середовища.

Колір — це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття відповідно до спектрального складу відбитого або випромінюваного ними світла.

У 1676 році Ісаак Ньютон в одному зі своїх експериментів з трьохгранною призмою зумів розкласти біле сонячне світло на спектральні кольори. В отриманому спектрі він побачив усі основні кольори за винятком пурпурового.

Ньютон провів цей експеримент так: крізь маленьку шпаринку проникало сонячне світло, яке перетинало трьохгранну призму. В результаті промінь розкладався на смужку спектральних кольорів, які можна було побачити на екрані за призмою: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний,  синій та фіолетовий. Якщо спектральні кольори зібрати в лінзу, то на іншому екрані знову отримаємо біле світло.

      

Перша ґрунтовна наукова праця про колір з’явилася 1810 р. і належала відомому мислителю та природознавцю Й. В. Ґете. Він уважав дослідження кольору одним з найбільших досягнень у житті. Саме він першим подав колірний спектр у кольоровому колі. Різко контрастні кольори, що розташовуються один навпроти одного (наприклад, фіолетовий і жовтий), він назвав додатковими.

Ґете звернув увагу на таку особливість: якщо тривалий час дивитися на якийсь колір, а потім заплющити очі, у темряві з’явиться пляма протилежного — додаткового — кольору. Так, після розглядання червоного ліхтаря пляма буде зеленого кольору.

 

При розвинутому кольоробаченні око людини здатне розрізняти більше 13 000 кольорів.

Кольори поділяють на такі види:

-        хроматичні;

-        ахроматичні.

 

Ахроматичний - безколірний (від грецьк. а - заперечення і хрсор« - колір). Це білий, сірий і чорний кольори.

 

 

 

Ахроматичні кольори відмінні один від одного тільки за яскравістю, тобто вони відбивають різну кількість світла, що падає на тіло. Між найяскравішими - білими і найтемнішими - чорними кольорами є різні відтінки сірого кольору: світло-сірі, темно-сірі. Людське око розрізняє в гамі ахроматичних кольорів близько 3000 відтінків.

 

 

Хроматичні кольори — це ті кольори і їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Хроматичний колір визначається трьома фізичними поняттями: кольоровий тон, насиченість і яскравість.

 

 

«Чисті» (хроматичні) кольори спектра можна розділити на теплі (червоний, жовтогарячий, жовтий) і холодні (фіолетовий, синій, блакитний), а також на легкі та важкі.

Легкі кольори - прозорі, холодні, світлі, асоціюються з небом та простором.

Важкі кольори - темні, насичені, густі, до таких відносять: чорний, темно-сірий, фіолетовий, темно-червоний.

Проміжне положення займають жовто-зелені. Чистими кольорами майже не користуються, до них додають так звані ахроматичні тони (білий, сірий, чорний).

 

Швейцарський художник, викладач «Баухауза» Йоганнес Іттен пов’язував ставлення до кольорів із психічним станом людини. На основі вивчення того, яким кольорам віддають перевагу його учні, він навіть зміг передбачити їхні майбутні професії. Книжка Іттена «Мистецтво кольору» до сьогодні є настільною для художників, дизайнерів, стилістів - усіх, чия діяльність так чи так пов’язана з використанням різних поєднань кольорів.

 

                 

                                     Шість схем поєднання кольорів

 

1. Аналогічне (аналогова тріада) - поєднання кольорів із трьох сусідніх по колу секторів. М’яке і приємне поєднання кольорів, часто трапляється в природі.

2. Додаткове (комплементарне) - поєднання кольорів із двох протилежних секторів.

Комплементарні кольори - контрастні кольори, які розташовані на протилежних кінцях кола. Дуже вдало використовувати контрастні поєднання можна для виділення деталей.

3. Контрастна тріада - додаткове поєднання, в якому до одного з кольорів додають два сусідніх сектори. Спокійніша альтернатива комплементарному поєднанню кольорів.

4. Рівновіддалене (класична тріада) - використовуються кольори з трьох секторів, рівновіддалених на колі. У такій схемі часто рекомендується вибирати один головний колір, а два інших - для акцентування.

5. Прямокутна схема - тут використовуються дві пари контрастних кольорів. Щоб схема виглядала гармонійно, головним має бути тільки один колір, інші три - допоміжні.

6. Квадратна схема - варіація прямокутної схеми, колір в ній знаходяться на однаковій відстані в колі.

 

Основні закони кольорознавства.

 

У дизайні широко використовують змішування локальних (чистих) кольорів. Основні чинники змішування кольорів сформульовані у вигляді трьох законів.

1-й закон: для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний колір, який у результаті змішування в певній пропорції з першим дає ахроматичний колір (сірий). Така пара хроматичних кольорів називається додатковими кольорами. Наприклад: до червоних кольорів такими кольорами будуть блакитно-зелені; до помаранчевих - блакитні; до жовтих - сипі; до зелених - пурпурові; до жовто-зелених - фіолетові.

2-й закон: змішування двох не додаткових кольорів різних хроматичних кольорових тонів завжди дає новий тон, який лежить у кольоровому колі між кольоровими тонами змішуваних кольорів. Наприклад: змішуючи червоний і жовтий кольори отримаємо оранжевий колір, змішуючи червоний і синій - фіолетовий або пурпуровий. З другого закону випливає, що із будь-яких трьох кольорів (наприклад, червоний, зелений, синій) розміщених на кольоровому крузі приблизно на однаковій відстані один від одного, можна одержати, змішуючи у визначених пропорціях, усі можливі кольорові тони.

3-й закон: результат змішування залежить від змішуваних кольорів, а не від спектрального складу світлових потоків, які викликають ці кольори. Завжди можна замінити спектральний оранжевий сумішшю червоного з жовтим і колір суміші від цього не зміниться.

 

Кольори впливають на наше сприйняття реального простору. Площини, пофарбовані в кольори «теплого» спектра, здаються нам ближчими, ніж рівновіддалені площини блакитних кольорів. Темні кольори роблять предмети вагомішими, масивнішими, ніж світлі. Водночас теплі кольори пов’язуються з більшою вагою, ніж холодні. Колір впливає і на сприйняття величини: світла пляма на темному тлі здається більшою, ніж така сама темна на світлому.

У дизайні інтер’єру враховують особливості психофізіологічного впливу кольору на людину. Раціональне використання кольору сприяє кращій організації праці та відпочинку людини, зменшує втомлюваність, знижує травматизм, підвищує працездатність.

Червоний колір - збуджує, додає енергії. Стимулює роботу мозку, м’язову напругу, підвищує тиск крові та ритм дихання. Сильно впливає на настрій людей.

Жовтогарячий - яскравий, викликає радість, може і заспокоювати, і подразнювати. Сприяє покращенню травлення, прискоренню руху крові.

Жовтий - стимулює зір, мозок, створює веселий настрій, заспокоює нервове збудження.

Зелений - колір природи, спокою, свіжості, рівноваги. Заспокоює нервову систему, сприяє зниженню тиску крові, гармонізує життєву енергію.

Блакитний — створює відчуття легкості, свіжості. Виливає так само, як і зелений колір, полегшує хворобливий стан.

Фіолетовий - має позитивний вплив на серце і легені. Колір задуми.

Коричневий - створює враження тепла, спокійний настрій, упевненість.

Сірий - холодний, діловий, навіює апатію та смуток.

Білий - легкий, холодний, благородний. Символ чистоти.

Чорний - у великій кількості важкий, різко знижує настрій; у невеликій кількості - красивий, гарно поєднується із яскравими кольорами.

У кожного з нас є свій улюблений колір. Але не завжди варто саме цим керуватися, добираючи та поєднуючи кольори. Адже саме гармонізація кольорів є основною властивістю виробу. Вдало їх поєднати досить важко. Тому краще в процесі художнього конструювання користуватися відповідними положеннями про гармонію кольорів.

 

Колір	Гармонійні кольори
Червоний	Зелений, сірий
Темно-червоний (бордо)	Перлинно-сірий, рожево-білий
Рожевий	Чорний, бежевий, блакитний
Насичено-рожевий	Світло-блакитний, зелений
Коричнево-рожевий	Блакитний, кремовий
Блідо-рожевий	Салатовий, блідо-бузковий, блакитний
Жовтогарячий	Фіолетовий, блідо-блакитний, світло-синій
Солом’яно-жовтий	Блідо-рожевий, сірувато-блакитний, зелений, фіолетовий, блакитний
Жовтий	Світло-пурпуровий, зелений
Блідо-жовтий	Сірувато-рожевий, блідо-зелений
Золотистий	Світло-сірий, зелений, темно-червоний
Блідо-зелений	Коричневий, бежевий, волошковий, рожевий
Сіро-зелений (колір морської хвилі)	Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий
Темно-зелений	Темно-зелений, пурпурово-рожевий
Сіро-блакитний	Зелений, сірий, рожево-пурпуровий
Синій	Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий
Фіолетовий	Блідо-бузковий, рожево-пурпуровий

Знаючи об’єктивні закономірності сприйняття кольорів, закони та принципи композиції, можна створити цілісний довершений виріб, а загалом - гармонійне предметне середовище.

14.10

Етапи проектування. Постановка проблеми. Визначення теми та завдань проекту. Робота з інформаційними джерелами. Пошук інформа­ції, яка необхідна для виконання завдань прое­кту.

Проектування - Виконання будь-якої роботи, особливо творчої, відбувається за певним планом. Виконується необхідна документація та подається необхідна інформація про процес створення  виробу. Ця діяльність має назву – проект.

На виробництві під проектом розуміють сукупність документації, яка необхідна для реалізації задумки. Над виробничим (промисловим) проектом працюють фахівці: інженери, дизайнери, технологи, економісти тощо. Виробничий проект – це комерційний продукт, який можна продавати та купувати.

Навчальний проект передбачає не лише створення ідей, документації, а й виготовлення та випробування виробу.

Проект передбачає створення ідеї нового виробу, виготовлення його та оформлення відповідної документації. Виконання проекту визначається етапами та стадіями проектування. Коротко розглянемо їх.

На першому етапі, організаційно-підготовчому, виконується підготовча робота до виконання творчої роботи та виготовлення виробу. Визначається завдання (виріб) для проектування та доцільність виконання проекту. Формулюються вимоги до проектованого виробу. Створюється банк ідей та пропозицій.

На конструкторському етапі виконується основна творча діяльність: вироблення власних ідей та вибір остаточного варіанту, розробка ескізів та креслень деталей, розробка ескізів оздоблення, розробка технологічного процесу у вигляді таблиць.

Третій етап, технологічний, передбачає виготовлення виробу згідно плану виконання роботи та технологічної послідовності виготовлення деталей та виробу в цілому. Під час виконання етапу в технологічну послідовність можуть вноситися необхідні корективи, які зазначаються у відповідному місці. Корективи можуть вноситися відносно інструментів та пристосувань, більш раціональної послідовності тощо.

Останній етап, заключний, найменший за обсягом часу. По-перше, слід виконати випробування виготовленого виробу на відповідність поставленим вимогам та написати висновок. По-друге, відбувається презентування проекту та підводяться підсумки.

— процес створення проекту майбутнього об’єкта та способів його виготовлення. Процес створення будь - якого виробу відбувається  у певній послідовності.

- Перед Вами ключові запитання, на які потрібно дати відповідь, щоб спроектувати, а потім виготовити виріб. Розташуйте питання у правильній черговості.

Ключові питання:

- Що робити?

- Яке робити?

- Чим роботи?

- Як робити?

- Який результат?

  1.Організаційно - підготовчий етап 

Визначення проблеми, яка спонукає до роботи.

Ø  Постановка мети й завдань проекту.

Ø  Вибір об'єкта проектування та доцільність його виготовлення.

Ø  Підготовка історико - технічної довідки про об'єкт проектування

Ø  Обґрунтування вибору кращої ідеї для реалізації проекту на основі проведених досліджень 

  2. Конструкторський етап

v  Створення малюнку виробу.

v  Опис зовнішнього вигляду та конструкції проектної моделі.

v  Викоанн креслення, шаблону. 

v  Підбір відповідних конструкційних матеріалів, інструментів та обладнання для роботи.

  3. Технологічний етап

• Визначення оптимальної технології виготовлення проектного виробу.
• Складання технологічної карти на виготовлення виробу.
• Виготовлення об'єкта проектування, дотримання правил безпечної праці під час роботи.

 

Організаційно-підготовчий етап

 

Конструкторський етап

 

Технологічний етап

 

Заключний етап

11.10

Урок №15

Засоби художнього конструювання: 

Пропорції,повтори, симетрія, контраст

   

 Композиція - це поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі виражає задум автора. 

   

 Метод сполучення, поєднання, розташування різних предметів, зображень називають комбінаторикою.  При комбінуванні предмети розміщуються за певними правилами, які називають засобами художнього конструювання, до яких відносять симетрію, асиметрію, ритм, статика, динаміка,  контраст,нюанс.  Вони по суті є категоріями і відіграють важливу роль у посилені виразності виробу.  Крім того,під час конструювання часто виділяється головна  частина оздоблення,яку визначають як центр композиції

Симетрія, як засіб художнього конструювання ( композиційний прийом), це пропорційне розміщення частин виробу відносно його центру. 

   Принципи симетрії часто зустрічаються  в природі, це і більшість листків рослин та квітів, форма тіла тварин, тіло людини,тощо. Саме симетрія вносить у об’єкти проектування порядок, закінчення,цілісність.

 Відомо три типи симетрії: Перший, найпоширеніший-так звана дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площині,діляться центральною лінією на одинакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі.  Цим типом симетрії  наділені  більшість предметів рослинного ( листки, квіти. плоди) і тваринного(метелики,птахи,інші тварини) світу, а також людина.

     Другий тип симетрії - осьова, це перенесення частини форми предмета відносно осі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині, можуть переноситися вздовж  однієї,або двох осей.

   Третій тип симетрії - гвинтова,застосовується для відображення тіл обертання.

   Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоціального впливу на людину.

  Асиметрія - відсутність будь якої  симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість та незавершеність. Вона за своєю суттю як правило індивідуальна. Цей засіб важче використовувати, тому бажано  використовувати її з набуттям певного досвіду.

  Ритм,як композиційний прийом художнього конструювання- це повторення елементів зображень та інтервалів між ними. Він буває простий і складний.  Найпростіше  природу ритму відображають у народній творчості через орнаменти

  Орнамент-це узор(композиція) яка складається з упорядкованих елементів, що повторюються. Власне орнамент є найпоширенішим видом оздоблення, що включає поєднання розмаїття ліній, дуг, крапок, кіл, трикутників, інших фігур. Найпростіші  орнаменти це геометричні( різьба по дереву, набив ковальстві). Однак часто використовують і стилізовані (спрощені) орнаменти рослинного,тваринного та побутового походження.

  Простий ритм(він же метричний)- рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів. Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбінацій елементів безмежна, але протяжність ритмічних фігур має кількісні межі

Статика і динаміка.

 Кожна з композицій може викликати у глядача відчуття більшої чи меншої динамічності,хоча, всі зображення та їх елементи залишаються нерухомими, тобто статичними. Для прикладу, довгий вузький прямокутник  завжди здається динамічнішим ніж квадрат. Динамічнішими видаються також предмети, що мають  гострокінцеві та гострокутні форми. Динамічність композиції може ґрунтуватися і на поєднанні  симетрії та асиметрії.

  В проектуванні предметів інтер’єру ми майже повсюдно  маємо керуватися засобами художнього конструювання,які ми щойно осягнули, тобто симетрію і асиметрію, ритм, статику та динаміку.  Особливої ваги вони набувають у прикладному мистецтві, ткацтві, вишивці, ковальстві,тощо.

Домашня робота

01.06

Етапи проектування

І. Організаційно – підготовчий етап.

 пошук проблеми;

 вироблення ідеї та варіантів;

 формування вимог до виробу;

 вибір оптимального варіанту та обґрунтування;

 аналіз майбутньої діяльності.

    

ІІ. Конструкторський етап.

 створення ескізу;

 добір матеріалів;

 вибір інструментів, обладнання;

 вибір технології обробки деталей, їх з’єднання, оздоблення;

 організація робочого місця;

 економічне обґрунтування.

    

  ІІІ. Технологічний етап.

 виконання технологічних операцій, передбачених технологічним

процесом;

 самоконтроль своєї діяльності;

 дотримування технології, трудової дисципліни, культури праці;

 контроль якості.

IV. Заключний етап.

 аналіз виконаного виробу в порівнянні з прогнозованим;

 оформлення проекту;

 захист проекту;

 самооцінка якості та аналіз результатів проекту.

ДЗ: Доопрацювати свій проєкт, занотувати етапи проектування в зошит

25.05

Продовжуємо працювати над вашим проєктом. Оформити його можно у різні способи(у зошиті, А4, презентація інш)

23.05

Чи здатні ви почати бізнес і розвинути його до великої і прибуткової компанії? Багато хто з нас мріє розпочати свою справу, бути самому собі начальником і забезпечити собі комфортне життя.

На жаль, на кожного успішного підприємця припадає безліч провальних спроб. Цей двохвилинний тест дозволить вам з'ясувати, які у вас шанси на успіх.

 Спробуйте оцінити свої здібності і пройдіть тестове завдання, натиснувши на слово - тест нижче!

тест

 скрін результату надішлій мені. Буде,що обговорити наступним урок

18.05

Працюєте над вашим обраним творчим проєктом. Приклад нижче.

Наступного уроку зустрічаємося на онлайнуроці для  презентування свого проєкту.

 

I. Організаційно-підготовчий етап

      1. Вибір та обґрунтування теми проекту

      2. Формування завдань проекту та їх загальна характеристика

наприклад!!!!!!

ПРОєКТ «КОСМЕТИЧНИЙ САЛОН»

Мета: розвиток підприємливості та визначення вартості косметичних послуг.

Завдання:

1. Розрахувати вартість засобів догляду за різними типами волосся.

2. Розрахувати вартість засобів догляду за шкірою обличчя, тіла, за руками, ногами, нігтями та порівняти їх із вартістю послуг косметичних кабінетів.

3. Запропонувати прибутковий проект з надання косметичних послуг.

4. Запропонувати свою назву нового косметичного салону.

5. Підготувати рекламу косметичного салону.

16.05

1)подивіться відео

2) ПРОЧИТАЙТЕ 

ЧИ МОЖЕ ТАТУ НАШКОДИТИ ЗДОРОВ’Ю?

Перш ніж дати відповідь на це питання варто звернутись до історії. Що ж таке тату? Це штучне порушення цілісності шкірного покриву за допомогою колючих інструментів і подальше введення в шкіру фарбувальних речовин з метою отримання стійких, малюнків, які не змиваються. Коли з’явилися татуювання сказати важко, але відомо, що найдавніші татуювання були знайдені в розкопках єгипетських пірамід.  Незважаючи на те, що муміям близько чотирьох тисяч років, малюнки на їх шкірі добре розпізнаються.

Однак з’явилося мистецтво татуювання набагато раніше – ще  при первісному ладі. Тату було не тільки прикрасою, але й знаком племені, роду, тотема, указувала соціальну приналежність її власника, а крім того, наділялася певною магічною силою.

В Європу татуювання привіз Джеймс Кук, який був мореплавцем. Він подорожував до берегів Океанії та Австралії, звідки привіз аборигена, тіло якого було повністю розмальоване дивними зображеннями. Кук повідомив, що цей звичай широко розповсюджений на Таїті і називається місцевою мовою TATOO (від ta – картинка і atu – дух).

Але татуювання на той час не стало розповсюдженим. В основному, його мали артисти, моряки і розбійники. Розквіт мистецтва тату припав на 60-ті роки XX століття, коли бурхливо почали розвиватись нові молодіжні культури.  Татуювання дуже популярне і в наш час, тому варто поговорити на скільки воно шкідливе для нашого організму.

Всі хто планує зробити собі татуювання повинні пам’ятати про небезпеку. Цією небезпекою може бути незначна інфекція або ж дуже серйозне захворювання. Не дивлячись на безліч методів стерилізації, захворювання під час нанесення тату все ж поширюються (ВІЛ, гепатит C, а також є небезпека зараження “звичайним” стафілококом, що мешкає на поверхні шкіри людини). Для цього потрібно слідкувати за тим, щоб матеріали, якими буде проводитись нанесення зображення, були одноразовими. Обладнання повинно проходити три етапи стерилізаційної обробки. Перший етап – ультразвукова обробка. Другий – інструменти поміщаються в дезінфікуючий розчин (лізетола) на 30 хвилин. Третій етап – інструменти стерилізують в сухожарові шафі протягом години.

Основною причиною небажаних  наслідків нанесення тату є те, що її виконують в не дуже надійних tattoo-салонах, а то й просто у знайомих, які навіть не мають професійного обладнання й близько не чули про правила стерильності. Було б добре якби вони хоча б надягали медичні рукавички (іноді навіть цим нехтують).

Але, навіть, якщо нанесення тату пройшло на найвищому рівні це ще не означає, що наслідків не буде. Існує ще така проблема, як реакція на фарбу. 

Крім простого естетичного призначення тату має ще одне. В США зраз в моді, так звані, медичні тату. Американці з серйозними алергіями і захворюваннями, такими, як, скажімо, діабет, відмовляються від «алергічних браслетів» та звертаються за допомогою в … tatoo-салони, де за допомогою незмивних чорнил подбають, щоб їм у якомусь екстреному випадку, коли людина буде знаходитися без свідомості, помилково не дали ліки, що викличуть у них алергію. Цікавий підхід, чи не правда?

3) уявіть себе прикрасою, намалюйте себе,як прикрасу. 

4) завершіть свій проєкт будьте готові до презентації свого проєкту( приклад питань для проєкту ви можете знайти на попередньому  уроці

14.05 

Продивіться відео, натиснувши на посилання

Догляд за шкірою обличчя

В робочому зошиті дати відповідь на питання:

• Чому виникають проблеми зі шкірою обличчя
• Основні етапи догляду за шкірою обличчя
• Використовуючи Інтернет, з’ясуйте, які чоловічі та жіночі стрижки найпопулярніші?

В процесі роботи продумати тему творчого проекту ( над яким ви будете працювати) 

Розпочати роботу  над власним проектом  

I. Організаційно-підготовчий етап

      1. Вибір та обґрунтування теми проекту

      2. Формування завдань проекту та їх загальна характеристика

наприклад!!!!!!

ПРОЕКТ «КОСМЕТИЧНИЙ САЛОН»

Мета: розвиток підприємливості та визначення вартості косметичних послуг.

Завдання:

1. Розрахувати вартість засобів догляду за різними типами волосся.

2. Розрахувати вартість засобів догляду за шкірою обличчя, тіла, за руками, ногами, нігтями та порівняти їх із вартістю послуг косметичних кабінетів.

3. Запропонувати прибутковий проект з надання косметичних послуг.

4. Запропонувати свою назву нового косметичного салону.

5. Підготувати рекламу косметичного салону.

У процесі роботи над проектом вам доведеться багато чого дізнаватися, знаходити необхідну інформацію в різних джерелах, радитися з дорослими, оцінювати певні ризики, а головне — набувати власного досвіду.

11.05

Догляд за руками 

Руки — це одна з найбільш виразних частин людського тіла. Руки посідають друге місце після обличчя за кількістю невербальної інформації, яку можна отримати від людини. Руки спонтанно виражають емоції, що виявляється у жестах. А оскільки руки є однією із найважливіших частин тіла, то й догляд за ними має бути відповідним. Відомо, що жінки ще понад 5000 років тому турбувались за красу своїх рук і доглядали за нігтями. Сьогодні краса рук має особливе значення, оскільки дівчата, жінки навчаються, працюють, тобто весь час перебувають «на людях». До того ж самій людині приємніше дивитись на красиві руки. Щоб руки виглядали гармонійно, форма нігтів має підходити до форми руки: вузькі руки та довгі пальці потребують нігтів середньої довжини, а якщо руки широкі із короткими пальцями, то нігті мають бути довгі й овальні.  Для того, щоб руки мали гарний вигляд недостатньо один чи кілька разів на тиждень намастити їх кремом і зробити манікюр. За станом шкіри рук і нігтів треба слідкувати регулярно.

Велике значення для стану нігтів має харчування та його збалансованість. Якщо в їжі не вистачає вітамінів і мінеральних речовин, то це обов’язково позначиться на нігтях. Після вживання відповідних вітамінів і ліків можна не лише добитися змін у тому, як нігті ростуть (швидко чи повільно), а й у стані самого нігтя (пластини). Проблеми з нігтями спричиняє неправильна циркуляція крові, а також захворювання підшлункової залози (цукровий діабет). На ріст нігтів впливає і температура навколишнього середовища — взимку вони ростуть повільніше, а влітку — швидше. Взимку часто стається розшарування нігтів, а також збільшується їх ламкість через порушення кровообігу та нестачу поживних речовин для нігтів. Але найбільшої шкоди нігтям (як і шкірі) завдають різноманітні хімічні речовини, які використовують у побуті для чищення раковин, ванн, унітазів, кухонних плит, кахелю тощо. Навіть звичайна вода, яка постійно діє на незахищені руки, здатна негативно впливати на стан не лише шкіри рук, а й нігтів.

 Захворювання нігтів

Нігті пальців рік і ніг страждають від грибкових захворювань. На нігті з’являється жовта пляма, яка поширюється на всю його площину. Під плямою ніготь стає м’яким, розшаровується і ламається. Щоб правильно й ефективно лікувати захворювання, слід скористатись рекомендаціями лікаря. 

 Щоб запобігти грибковим захворюванням необхідно дотримуватися санітарногігієнічних вимог: 

• не носити чужого взуття;

 • приміряючи нове взуття, обов’язково користуватися індивідуальними панчохами чи гольфами; 

• у банях, саунах, басейнах, водолікувальних закладах слід користуватися індивідуальним гумовим взуттям;

 • не приміряти чужих печаток;

 • користуватися індивідуальними наперстками, манікюрними інструментами тощо. 

Нервове захворювання, яке називають онихофагія, виявляється в неконтрольованому гризінні нігтів. Це є ознакою нервування, втоми чи невпевненості. Лікують захворювання препаратами на основі вітамінів і мінеральних солей. Існують захворювання нігтів, що пов’язані із загальними негараздами в організмі. Крихкі нігті можуть бути наслідком авітамінозу або недостатньої кількості мінеральних солей, використання непідходящої рідини для змивання лаку. Повздовжні тріщини на нігтях можуть виникати через недостачу мінеральних речовин в організмі, а також у разі хронічного ревматизму, порушень функції щитоподібної залози або неправильної циркуляції крові. Часто на нігтях з’являються маленькі білі плями, які називаються альбуко. Вони можуть бути наслідком нестачі в організмі Кальцію, ознакою втоми та нервування. Слабкі нігті можуть бути ознакою порушення роботи ендокринної системи, неправильного харчування або загального знесилення. Отже, зовнішній вигляд нігтів допомагає вчасно виявити те чи інше захворювання за умови, якщо уважно регулярно розглядати свої нігті та аналізувати зміни у їхньому стані. Під час виникнення будь-якої ознаки, необхідно звернутися до лікаря.

Щоб руки й ноги були здоровими 

Щоб руки й ноги були здоровими, за ними треба ретельно й регулярно доглядати:

 • шкіра рук і ніг має бути чистою і не пересихати, тобто бути зволоженою;

 • нігті слід регулярно зрізали, а найкраще робити манікюр і педикюр;

 • довжина нігтів на руках і ногах має відповідати гігієнічним нормам; 

 • під час робіт із використанням різних хімікатів чи в разі підвищеного рівня бруду руки мають бути захищені спеціальними рукавичками; 

• не носити одне й те саме взуття цілий день, за можливості змінювати його; 

• усередині взуття (зимового, літнього чи демісезонного) завжди має бути чисто

07/05

«Здоров’я без сорому»

Як думаєте, чим відрізняються дівчата
і хлопці, в яких почалося статеве дозрівання?

ДЗ: дати відповіді на питання.

1.Як ви вважаєте, чому більше треба приділяти уваги - зовнішності чи внутрішньому світу людини?

2. Які складові культури зовнішнього вигляду?

Прочитати конспект, за допомогою тесту, визначитися,який тип шкіри у вас.

Написати стислий конспект( виділено іншим кольором)+ написати свій тип шкіри.

Типи шкіри

Із курсу біології ви знаєте, що шкіра — найбільший орган тіла людини, який виконує багато важливих функцій. З давніх-давен відомо, що вигляд шкіри, її стан — колір, малюнок, пружність, еластичність — залежать від загального стану організму, віку, статі, раси, кліматичних умов тощо. Стан шкіри — це узагальнений показник здоров’я людини. Але, на жаль, на шкіру діє час — вона старіє. Дуже важливо, щоб шкіра якнайдовше залишалась привабливою і здоровою. Хоча тип шкіри визначається здебільшого спадковістю, але, знаючи різні засоби догляду за шкірою, можна підтримувати її молодою. Отже, якщо людина хоче бути красивою, то не можна обійтися без належного догляду за шкірою відповідно до типу шкіри. 

Існує декілька способів визначення типу шкіри: 

візуально (зорово), за допомогою косметичної серветки, за тестом. 

• Візуально Щоб візуально провести тест на визначення типу шкіри, підійдіть до дзеркала і розгляньте своє обличчя через лупу при хорошому освітленні: подивіться, чи розширені пори на обличчі, чи є висипання, лущення, зверніть увагу на відтінок шкіри. Особливо уважно розгляньте Т-зону, тобто зону носа і чола, адже саме в цій зоні найчастіше шкіра буває жирною.

 • За допомогою косметичної серветки Тест нескладно провести за допомогою сухої косметичної серветки. Проводити його слід, через кілька годин після гігієнічного очищення шкіри обличчя. Прикладіть до обличчя суху серветку і злегка притисніть її долонями, щоб папір добре покрив поверхню шкіри. Зачекайте 10 хвилин і оцініть результат (мал. 1). 

Якщо косметична серветка не має видимих слідів, абсолютно суха — це означає, що у вас суха шкіра і їй необхідно інтенсивне зволоження. Якщо більша частина серветці вкрита жирними плямами — це ознака жирної шкіри. 3 Якщо на серветці залишився незначний слід на чолі та щоках — це ознака нормальної шкіри. Але найчастіше ділянки серветки різняться: десь присутні інтенсивні плями, десь — не дуже, а десь папір залишається сухим. Якщо серветка жирна в так званий Т-зоні (лоб, ніс, підборіддя), а решта — суха — це ознаки комбінованого типу шкіри.

.

 Визначення типу шкіри • За тестом 

Тест на визначення типу шкіри 

1. Якою стає шкіра, якщо обробити обличчя очищувальним молочком і змити його водою?

 А натягнутою, начебто вона замала для обличчя

 Б гладенькою, без неприємних відчуттів

 В сухою, місцями зі свербінням 

Г ніжною, дуже приємною 

Д у деяких місцях сухою, а в деяких гладенькою.

 2. Якою стає шкіра обличчя, якщо її обробити очищувальним кремом?

 А приємною

 Б гладенькою, без неприємних відчуттів 

В місцями приємною, місцями сверблячою 

Г дуже жирною 

Д місцями жирною, місцями гладенькою 

3. Як шкіра вашого обличчя зазвичай виглядає вдень? 

А на ній з’являються плями, які злущуються 

 Б свіжою й чистою 

В з’являються плями, які злущуються, невелике почервоніння

 Г блискучою 

Д блискучою в зоні носа, лоба й підборіддя (у Т-зоні) 

4. Як часто на шкірі з’являються прищі? 

А практично ніколи

 Б зрідка перед критичними днями і під час них

 В інколи 

Г часто 

Д часто в Т-зоні 

5. Як реагує шкіра, якщо на неї наносити тонер? 

А пече

 Б ніяких проблем

 В пече і свербить

 Г з’являється відчуття свіжості 

Д місцями — свіжість, а місцями — пече 

6. Як шкіра реагує на жирний нічний крем?

 А дуже приємне відчуття

 Б приємне відчуття 

В інколи — приємне, інколи відчувається подразнення 

Г шкіра стає дуже жирною

 Д шкіра жирна в Т-зоні, приємне відчуття на щоках 

Щоб визначити тип шкіри, треба підрахувати кількість відповідей А, Б, В, Г, Д. Якщо переважає А — шкіра суха; переважає Б — шкіра нормальна; переважає В — шкіра чутлива; переважає Г — шкіра жирна; переважає Д — шкіра комбінована (змішана).

27.04Варіативний модуль 

«Краса і здоров’я»

Що робити, якщо зі шкірою обличчя виникли проблеми

 Часто в дівчат і хлопців підліткового і юнацького віку зі шкірою обличчя виникають проблеми. Однією з таких проблем є вугрі. Раніше вважали, що причиною різних висипань на шкірі є споживання певних продуктів харчування або брудна шкіра. Нині вважають, що причиною є жирна шкіра, нездоровий спосіб життя, психологічні фактори, а саме стреси, а також поганий догляд за обличчям. Висипання можуть бути не лише на обличчі, а й на грудях, на верхній частині спини. Причин їх появи може бути кілька: скупчення бактерій, жирів, злущених омертвілих клітин у волосяних фолікулах і порах; спадковість; гормональні зміни тощо. 

Стан шкіри підлітків визначається активністю гормонів, які примушують активно функціонувати сальні залози, тому виділення жиру збільшується. А якщо закупорюються фолікулярні виходи, то утворюються вугрі. Деякі вугрі можуть перетворюватися на гнійникові шкіряні висипання. Косметологи також вважають чинниками появи вугрів неправильний спосіб життя та погану екологію. У будь-якому випадку проблемна шкіра створює для людини багато неприємностей . Щоб ефективно боротися з прищами потрібно насамперед з’ясувати причини їх появи. Цікаво знати! Древні китайці говорили, що поява прищів на обличчі (або акне) — ознака душевної травми або прихованої злоби. 

Акне (підліткові вугрі) зазвичай розташовуються на ділянках шкіри з найбільшою кількістю сальних залоз — на обличчі, груді та спині. Їх кількість може бути незначною або значно уражати шкіру, аж до утворення вузлів і гнійників. Після таких тяжких форм підліткових вугрів часто залишаються «ямкові» рубці. Вугрі можуть виникати після прийому деяких лікарських препаратів, які не сприймає організм

.Проблеми шкіри: вугрі і прищі Прищі на шкірі обличчя залежно від того, де вони розташовуються, можуть свідчити про певні захворювання організму . Прищі на верхній частині лоба. Верхня частина чола безпосередньо пов’язана з травною системою — товстим кишечником і сечовим міхуром. Якщо в їжі, яку людина споживає, занадто багато токсинів або шлунок просто не в змозі переробляти їжу, що надходить, то лоб зверху покриватиметься прищами. Нижня частина чола. Ця частина голови згідно з китайською медициною пов’язана з розумом і духом. Якщо тут з’являються прищі, то людина, напевно, страждає від безсоння, стресу, депресії або поганої циркуляції крові в організмі. 

Ніс. Це відображення серця. Прищі на носі означають проблеми з артеріальним тиском і стресом. Брови. Вугрі в цьому місці можуть свідчити про захворювання печінки, вказувати на вживання їжі з високим умістом жиру або про надмірне вживання алкоголю. 

Вуха. Прищі на вухах означають, що людина зовсім не дбає про свої нирки: недостатнє вживання чистої води, зате надмірне вживання солі та кофеїну. 

Права щока. Прищі, що з’являються тут, вказують на необхідність кинути палити й нервувати. 

Ліва щока. Проблеми з печінкою — треба менше наїдатися перед сном. 7 Рот і центр підборіддя. Ця ділянка пов’язана зі шлунком і тонким кишківником. Це ознака того, що вживається занадто багато фаст-фуду або людина страждає від закрепів. Кути підборіддя, пов’язані з репродуктивними органами та нирками. Висип може свідчити про порушення гормонального фону або бути пов’язаним з хронічним гормональним дисбалансом. Вугрі вказують ще й на те, що людина живе в стані постійного стресу і, ймовірно, багато працюєте понаднормово. 

25.04

Вітаю усіх з Великоднем!!! Тому сьогодні у вас зовсім креативне і легке завдання.

З того,що маємо після свята( паски,яйця, декор) створюємо великодню композицію і надсилаємо.

ВСЕ!!!

Варіативний модуль 

«Краса і здоров’я»

Етапи догляду за шкірою

Щоб не постаріти завчасно, давайте повторимо ОСНОВНІ етапи догляду за шкірою будь-якого типу:

 

Крок 1. ДЕМАКІЯЖ

Обов'язково! змивайте макіяж перед сном.

Для зняття стійкого макіяжу з очей і губ підійде молочко, міцелярна вода за типом шкіри. Якщо макіяж не наносився на протязі дня, то догляд за обличчям можна відразу починати з етапу Очищення.

 

Крок 2. ОЧИЩЕННЯ

Ні в якому разі не використовувати мило для вмивання обличчя! Весь світ зараз говорить про мікробіом шкіри і що його потрібно відновлювати. А мило Вам змиє не лише бруд, але і жирову захисну мантію шкіри. Тому, вибирати потрібно засоби з м'якими органічними ПАР (піноутворююча речовина). Пінки, гелі, муси, гідрофільні олії з натуральним складом.

Наші пінки для вмивання легко справляються з декоративною косметикою і можна не розділяти етап демакіяж і очищення, але якщо у Вас супер стійка туш і підводка, то почніть з кроку 1.

 

Крок 3. ТОНІЗАЦІЯ

Дуже рекомендую НІКОЛИ не пропускати цей етап догляду за обличчям щодня вранці і ввечері.

Вода з-під крана не найкраща: домішки, хлориди, нітрати, залізо, тощо. Тонік додатково очищає шкіру і коригує кислотно-лужний баланс шкіри після ополіскування водою з-під крана. Тоніки можуть бути спрямовані на вирішення різних проблем за типом шкіри. А також готують шкіру перед нанесенням основного догляду і сприяють кращому проникненню активів.

 

Крок 4. КРЕМ ДЛЯ ОБЛИЧЧЯ

Крем для обличчя, флюїд або легку емульсію вибираєте по типу шкіри і призначенням. Не всі виробники підписую який денний, а який нічний крем. Тому що один і той же крем може ідеально підійти як днем, так і вночі. Вибирайте на ніч більш поживні, а вдень більш зволожуючі. Як почуває Ваша шкіра з тим або іншим кремом вночі або вдень краще Вас не знає ніхто. Але, не використовуйте на ніч креми, які мають сонцезахисний фактор SPF, не важно хімічні або фізичні фільтри, вони зайві в нічному кремі.

 

Основні 4 етапу догляду за шкірою виконуйте як приємний ритуал кожен день вранці і ввечері. Ваша шкіра не тільки буде мати доглянутий і сяючий вигляд, але і надовго призупинить час.

Варіативний модуль 

«Краса і здоров’я»

Зовнішній вигляд людини як основа візуального 

Хороші манери включають, крім іншого, і те, як ми виглядаємо та поводимо себе. Хоча не всі чітко усвідомлюють це, етикет включає наш професійний вигляд та те, яким чином ми поводимося щодо інших, яким є наше ставлення до інших. Відповідний, адекватний зовнішній вигляд демонструє вашу повагу до себе, до інших і до конкретної ситуації та подій.

Суспільство встановило правила — нині значно гнучкіші, ніж у минулому — щодо відповідного вбрання та адекватної поведінки для різних ситуацій. Вогке волосся і простий одяг прекрасно підходять для пляжу, але аж ніяк не вписуються у залі засідань. Одягатися невідповідно до ситуації — вияв поганих манер, неввічливість. До того ж, це може бути розцінено як вияв неповаги, якщо, наприклад, ваш одяг менш офіційний, ніж того вимагає ситуація.

Про кого ж ми говоримо, що він має професійну зовнішність, імідж? Очевидно, це доглянута людина, яка одягнута відповідно до виконуваної нею професійної ролі і яка поводить себе впевнено та гідно. Така людина своєю зовнішністю та поведінкою виявляє себе професіоналом.

Ми сприймаємо один одного на основі тих комунікативних сигналів, які передаємо. Ці сигнали розподіляються на три групи:

· зорові (те, що ми бачимо — одяг, зовнішність, вираз обличчя, статура та ін.);

· вокальні (як використовує свій голос особа, з якою ми спілкуємося);

· вербальні (які саме слова ми чуємо та вживаємо).

Вчені встановили, що 55 % інформації, яка передається людиною, сприймається через TL зорові сигнали — через її зовнішній вигляд; 38 % інформації сприймається через вокальні сигнали — через те, як людина використовує свій голос при спілкуванні (його тон, висота та ін.) І лише 7 % інформації сприймається через вербальні сигнали — через те, що саме ми говоримо.

Очевидно, якщо більше ніж половина враження про нас складається на основі того, якими нас бачать інші, необхідно і важливо вміти передавати правильні зорові сигнали: відповідно одягатися, мати доглянуту зовнішність та адекватні жести, міміку і позу.

Якщо ваша зовнішність, одяг, жести та міміка передають адекватні сигнали, вони працюють на вас, у протилежному випадку — проти вас. У діловому світі надзвичайно важливо, щоб зорові сигнали, які отримують від вас інші, передавали необхідну для вас інформацію і характеризували вас як професіонала. Розглядайте себе як члена команди. Ви хочете грати за правилами, а відповідна форма — частина цієї гри. Якщо ви раптом прийдете без форми, вам, можливо, і не дозволять грати.

У певних сферах діяльності неадекватне вбрання, зовнішність, жести та міміка можуть розцінюватися як вияв неповаги до встановлених корпоративних правил поведінки та кодексу одягу співробітників. Зовнішність та одяг, вибраний вами для роботи, мають свідчити про вашу приналежність до ділового світу, підкреслювати ваш професіоналізм та виявляти ваш гарний смак.

Оцінка людей за їхнім зовнішнім виглядом може здаватися поверховою, адже справді важливим є те, хто вони, що становлять собою як особистості, а не те, як вони одягнуті і виглядають. Та погано це чи добре, вагома частина першого враження від будь-якої особи базується саме на її одязі та зовнішності. У людському суспільстві зовнішність є ключовим аспектом для розуміння особистості кожної людини, рівня її професіоналізму та для визначення її соціального стану.

Зовнішній вигляд може підвищити вашу репутацію професіонала, а може поставити під сумнів ваші професійні здібності. Будь-який елемент зовнішності, який виглядає "занадто" (прикраси, парфуми/лосьйон, зачіска або елемент/частина одягу), може зменшити силу вашого професійного іміджу або навіть заплямувати його. Діловий зовнішній вигляд є своєрідним сигналом того, що ми готові до професійної діяльності не лише своїми знаннями та вміннями, а й психологічно.

Вироблення і підтримка професійного зовнішнього вигляду часом може нагадувати додаткову, другу роботу, за яку ви не отримуєте ніякої компенсації. Цей процес має свої регулярні, повторювані цикли, вимагає часу та певного планування, а інколи передбачає і новий щоденний порядок. Отримувана при цьому нагорода здається невідчутною (або ж її важко відчути), тому що наслідки від неадекватної непрофесійної зовнішності та поведінки значно очевидніші та відчутніші.

Однак слід усвідомлювати безперечні плюси від того, що ви виглядаєте і поводите себе як істинний професіонал, одним із яких є стійке і виправдане почуття поваги до себе та впевненості у своїх силах. Необхідною складовою вашої високої компетентності у сфері професійної діяльності безумовно є ваш імідж, який поважається як вашими колегами, так і вашими клієнтами. Результатом такої поваги є почуття взаємного комфорту у процесі співпраці та спілкування, що і становить зміст хороших манер.

Усвідомлюючи вагу зовнішнього вигляду у створенні професійного іміджу, визначте,які із названих елементів є найбільш вагомими, а які найменш важливими при оцінці людини з першого погляду:

· доглянута (чиста, охайна) зовнішність;

· рукостискання;

· дружня посмішка;

· статура;

· відповідний одяг;

· мова;

· загальний настрій;

· запах парфумів/лосьйону;

· такт/самоконтроль;

· вміння слухати;

· почуття гумору;

· знання;

· ввічливість;

· повага до свого та чужого часу;

· тон голосу.

Ми починаємо останній варіативний модуль. Якщо я не отримала від вас жодного конспекта, виконаного завдання чи ви не взяли участь в олімпіаді, враховуючи ситуацію в країні, я дарую вам 3 бали за тему( а чи буде стипендія)

Пишемо конспект! Тільки те,що виділено синім або,що ви вважаєте головним.

06/04 

Розроблення реклами

 Продовжуємо створювати рекламу свого виробу( для тих,хто не встиг це зробити, хто зробив-той відпочине трохи і займеться своїм власним хобі). Творіть!!!

 Хто бажає взяти участь в онлайн олімпіаді з технологій- пишіть!

30.03
Маркетингові дослідження. Розроблення реклами.

Види графічної реклами

Білборд (англ. billboard) - вид зовнішньої реклами, яку встановлюють уздовж трас, вулиць. Білборд - це закріплена на опорі рама, оббита листами оцинкованої сталі або фанери, що покриті атмосферостійкими речовинами.

З’явився цей термін у США, коли низка компаній почали вивішувати свої рекламні плакати «білли» (звідси й назва «білборд») на дерев’яних конструкціях.

Банер (англ. banner - прапор, транспарант) - графічне зображення рекламного характеру. Банери розміщують для залучення потенційних клієнтів або для формування іміджу.

Постер - рекламний продукт форматів А5 - А3, що надає спостерігачам образну й водночас точну інформацію про характер товарів і послуг, які пропонує їм виробник, індивідуальні якісні особливості, притаманні цим товарам і послугам, а також про місця та умови придбання цих товарів.

Лайт-бокс (англ. lightbox) - рекламний щит із внутрішнім підсвічуванням. Кріпиться до стовпів, стаціонарних конструкцій.

Флаєр (англ. fly - літати; flyer, flier - рекламний листок) - це невелика інформаційна листівка, часто виконана в яскравих, насичених кольорах. Використовують флаєри в основному як роздатковий матеріал у різних рекламних акціях. Нерідко флаєр є своєрідним безкоштовним пропуском, запрошенням або навіть вхідним квитком на якийсь захід.

Домашнє завдання: розробити рекламний буклет для свого виробу!!!!!( Без цього завдання тематична атестація у цій темі неможлива)

23/03

Використовуючи абетку Бродівського письма з попереднього уроку, створити власне ім'я( вишивку). Пам'ятайте,що починаємо з середини малюнка. Тобто перша ваша літера- це центр вишивки.

Хто ще бажає прийняти участь в онлайн олімпіаді з технологій- пишить в особисті

16.03

ТЕКСТОВА ВИШИВКА

 Вишивка – один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо. Якими різноманітними є сучасні вишиванки: однотонні та різнобарвні, багаті на кольори та ніжні, вишиті квітами та геометричним візерунками… А якщо задатися питанням, що за узори прикрашають наш одяг, якими давніми вони є, що означає той чи інший візерунок. Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом - за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла «мовою» орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю. Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Характерна ознака стародавньої вишивки - її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок - це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: «Я таку сорочку випишу». Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були «виписані» в орнаментах. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили: для маленьких діток вони кодувалися переважно у рослинних орнаментах, що символізували дерево життя, у зірочках-оберегах, у простих хвилястих лініях з точками, що символізували первинні сили природи - воду і вогонь». Якщо людина усвідомлює значимість цих символів (живих оберегів), уміє ними правильно користуватися, то її сила максимально розкривається, самореалізовується. Тому вишиті сорочки і рушники називали вишиванням Долі.

 Тривалі дослідження науковців довели, що на стародавніх вишивках можна «прочитати» все - від імені вишивальниці до часу її роботи. Відомий знавець народної творчості Володимир Підгірняк, аналізуючи витвори майстрів прикарпатського краю, виявив певні закономірності в орнаментах, які наштовхнули його на наявність в них закодованої інформації. В книзі «Текстова вишивка. Бродівське письмо» вчений розповів про спеціальний алфавіт (рис. 1), у якому кожен символ у вишиванці відповідає певній літері кирилиці, цифрі, навіть місяцю року. Щоб розібратися із кодуванням текстової інформації насамперед треба розглянути абетку письма вишивки. 

У алфавіті є букви горизонтального і діагонального розташування. Генерація узору починається із центру . Кожне слово пишеться у вигляді квітки. В центрі квітки розміщується перша літера. Кількість пелюстків квітки за народною традицією - чотири, отже маємо чотири радіальні осі, на які нанизуємо літери наступного рівня. Кількість осей може бути й іншою - три, шість, вісім і т. д. 

ДЗ: опрацювати теоретичний матеріал. По можливості, написати короткий конспект.

23.02    NoMotloH

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ БЕЗВІДХОДНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 

Сутність безвідходних технологій Безвідходна технологія - це такий принцип організації виробництва, при якому цикл «первинні сировинні ресурси - виробництво - споживання вторинні сировинні ресурси» побудований з раціональним, комплексним використанням всіх компонентів сировини і всіх видів енергії. У визначенні безвідходної технології мається на увазі не тільки виробничий процес. Це поняття зачіпає і кінцеву продукцію, яка повинна характеризуватися: довгим терміном служби виробів, можливістю багаторазового використання, легкістю повернення у виробничий цикл або переведення в екологічно нешкідливу форму після виходу з ладу. Одним із дієвих засобів захисту навколишнього довкілля від впливу промислових відходів є застосування маловідходних та безвідходних технологій. Сучасні очисні пристрої та споруди дають можливість суттєво знизити рівень викидів забрудненого повітря в атмосферу та забруднених стічних вод у річки та водойми. Зважаючи на щорічне зростання вартості електроенергії та суттєве оновлення техніки та технології очищення води та повітря, застарілі основні фонди, які мають зараз промислові підприємства України, що потребують заміни, можна констатувати щорічне зростання вартості процесу очистки. 6 Нормативними документами ООН та в Декларації про маловідходну і безвідходну технології прийнято наступне формулювання поняття безвідходної технології "Безвідходна технологія є практичним використанням знань, методів і засобів для того, щоб у межах потреб людини забезпечити найбільш раціональне використання природних ресурсів та енергії й захистити навколишнє середовище" ]. Безвідходне виробництво являє собою сукупність організаційнотехнічних заходів, технологічних процесів, обладнання, матеріалів, що забезпечують максимальне і комплексне використання промисловими підприємствами сировини для виготовлення продукції і дозволяють звести до мінімуму негативний вплив промислових відходів, стічних вод та забрудненого у процесі виробництва повітря на навколишнє середовище. Безвідходна модель виробництва є певною ідеальною конструкцією. Технології безвідходного виробництва дозволяють здійснювати контроль над виробничим процесом та ефективністю використання первісної сировини на всіх стадіях виробничого процесу. Безвідходні технології передбачають, що відходи, які утворюються на будь-якій стадії виробничого процесу будуть перероблені у наступній стадії як сировина ]. За умови вдосконалення техніки і технологій завдяки розвитку науковотехнічного прогресу розвиток маловідходних та безвідходних технологій надає можливість впроваджувати енерго-зберігаючі та ресурсо-заощадливі технології, що є здобутком сучасного розвитку економіки у переході від лінійної моделі економіки до циркулярної моделі. Циркулярна економіка націлена на використання ощадливої моделі виробництва і споживання. Головна ідея безвідходного виробництва — це перетворення всієї сировини, що надійшла на підприємство, її залишків, а також відходів отриманих в процесі виробництва, у готову продукцію, здатну приносити дохід ]. Використання відходів виробництва в якості сировини для наступних виробничих процесів є здобутком сучасного рівня розвитку виробничих сил. 7 Так, наприклад, у Німеччини золу, яка залишається на теплоелектростанціях, після спалення вугілля, використовують при будівництві доріг та у виробництві будівельних матеріалів. Проблема утворення найменшої кількісті відходів є актуальної для збереження навколишнього середовища для життя наступних поколінь. Головне завдання майбутніх технологічних розробок – це створення технологій з мінімальної кількістю відходів або зовсім без відходів, що є найкращим показником переробки сировини на готову продукцію. Переробка відходів безумовно потребує додаткових витрат. У багатьох країнах Європи вже запроваджена практика сортування сміття та вторинної переробки відходів паперу, металу, пластику, скла, що є дуже корисним для збереження навколишнього середовища. В Україні ця практика поширена у дуже обмеженому вигляді.

16/02

Добір оздоблювальних технік

Перш ніж починати творити , необхідно обзавестися необхідними матеріалами. Так, вам будуть потрібні:

1.Картон або папір. Вони можуть бути звичайними або призначеними для акварелі або пастелі. Єдине, що необхідно дотримуватися при виборі – простежити, що б у складі не було слідів лігніну і кислот, які в’яжуть волокна.

2.Текстильні матеріали, в тому числі і органза, мереживо, сітка.

3.Заготовки для розробки скрапбукінг-альбому своїми руками. Їх можна знайти в магазині або ж зробити самостійно. Як правило, альбоми в скрапбукінгу можуть бути на кільцях, скріпках, у вигляді книжки, на пружині. При виборі заготовок візьміть до уваги те, що альбом буде часто братися в руки. Тому віддайте перевагу тим моделям, в яких сторінки тримаються дуже міцно і не рвуться.

4.Ножиці, у тому числі і фігурні.

5.Декор. Ось тут є де розвернутися. Справа в тому, що в скрапбукінгу можна використовувати все, що попадеться під очі, починаючи з блискіток, страз, бісеру, ґудзиків, стрічок, камінчиків і закінчуючи гербарієм, пір’ям, проїзними квитками. Ці ж предмети підходять і для створення скрапбукінг-листівок своїми руками.

- Різні дироколи, штампи, трафарети.

- Стікер-прикраси.

- Голки для гравіювання.

- Кольорова калька.

- Крафт-папір.

- Плівка .

- Клей поліуретановий. Використання ПВА в даному випадку небажано, тому що при висиханні він стягує папір.

- Двосторонній скотч.

- Трафаретні пластини для тиснення.

- Подушечки з поролону. Вони потрібні будуть для створення ефекту зістарювання.

дз написати конспект

      підготувати червоний папір, тa почати вирізати шаблон мака

09.02

Розрахунок собівартості виробу(приклад)

Найменування матеріалів	Витрати	Вартість матеріалів Вм, грн.
Картон блакитного кольору	1 лист	0.5 грн.
Стрічка бежевого кольору	1 м	2грн.
Стрічка салатового кольору	1/4 із 1 м	(2:4)х1= 0,5грн.
Канва білого кольору	1/5 із 0,5м	(5 :5)х1= 1грн.
Гелеві ручки фіолетового та голубого кольорів		залишки
Бісер		залишки
Паєтки		залишки
Всього: 4грн

Дз- провести розрахунок собівартості вашого виробу і надіслати на перевірку

Ніхто не робиться майстром, не тренуючись в майстерності. 

  Ян Коменський.

02.02.2022

Еволюцію вітальних листівок

Вітальні листівки існують вже сотні років, починаючи зі Стародавнього Китаю та Єгипту. Саме так людина висловлює почуття вдячності та вдячності, навіть до цієї ери технологій, коли люди все ще відправляють вітальні листівки, тільки з більшою кількістю варіантів, наприклад, надсиланням так званого “електронні картки”. Так, відправлення вітальних листівок є однією з культур, що збереглися протягом минулого століття.

Наступна стаття розглядає, як змінилися конструкції карт протягом десятиліть, починаючи з 1900-х років до поточного дня. Ви можете спостерігати, як дизайн вітальних листівок змінюється з основними подіями нашого світу, і, по суті, отримуєте, як політика, мода, війна та інші елементи впливають на дизайн картки.

1910

Картинні листівки спочатку були створені в Австрії на початку 1869 року, але стали національними фаворитами в Америці через тридцять років. Через десятиліття позбавлених телебачення і радіо, картинні листівки забезпечували дешевий погляд на зовнішній світ.

Багато листів також були розроблені в Німеччині з використанням інноваційних літографічних технологій виробництва, що означало, що багато проектів, таких як нижче, мали німецький вплив. Нижче наведена листівка, що ілюструє знаменитий німецький автомобіль Кан, виготовлений на початку 20 століття.

Крім того, зверніть увагу на блакитнооких і світловолосих дівчат з дуже східноєвропейським виглядом.

1920-ті

До 1920-х років Америка стала найбагатшою країною на планеті. Америка засновувала свої сили і силу на своїй надзвичайно успішній економіці, в якій відбувалося масове виробництво радіостанцій (близько 10 млн. Одиниць, що продаються в 1929 році), холодильників, телевізорів і телефонів..

Нижче наводиться приклад популярної вітальної картки із зображенням молодої модної леді з новітніми стилями часу та рекламою продуктів для макіяжу, сигарет і кави, яскравим знаком багатства, яке користується квітучою американською економікою..

Пройшли німецькі, європейські карти, що вплинули на карти, і на їхньому місці - сильна американська ідентичність. Карти також розвивалися від листівок до вітальних листівок, тобто люди могли надсилати та отримувати красиві картки для кожного випадку.

1930

На жаль, до 1929 року “Крах Уолл-стріт” відбувся і його вплив відчувався глобально. 1930-ті роки були десятиліттям, коли Америка зазнала великої боротьби і бідності, а американська мрія перетворилася на кошмар.

Для дизайну карт, The Brother Brothers експериментували з інноваційними методами друку і закінчували, доводячи проекти до життя. Наведений вище приклад показує “вирубували” Техніка, коли колеса автомобіля обертаються на 360 градусів, що в той час було величезним (вибачте каламбур), поворотним пунктом у вітальній конструкції.

1940

Америка воювала, і з нею наростало відчуття американського патріотизму. Норман Роквелл був найвідомішим американським ілюстратором того часу і розробив багато найбільш популярних вітальних листівок. Це був перший раз, коли дизайн вітальних листівок перетворився на дуже реалістичний і натуралістичний портрет американського життя.

Нижче наведений дизайн Норман Роквелл, що зображає реалістичного американського солдата, який годує та годує дитину назад до здоров'я. Політика війни, яка відбилася в розробці карток, і справжнє відчуття американських цінностей і переконань зображувалося американській публіці.

1950

Наприкінці Другої світової війни багато молодих солдатів повернулися до Америки, щоб почати своє нове життя, запустити нові робочі місця і підняти нові сім'ї. З відродженням американської промисловості почалася епоха буму.

Вітальна листівка Роквелла була відповідним образом для глобалізації та зростання Америки. Картина зображує реалістичного шукає Канзас фермер дивиться через Тихий океан до решти світу. На задньому плані знаходяться хмарочоси, поїзди, літаки і худоба. Ці листівки багато в чому були портретом нової наддержави, а також американської та західної культури.

1960

60-ті роки були десятиліттям моди і вільної любові. Вітальні листівки також починають творчу революцію, використовуючи справжні фотографії людей на всіх їхніх передніх обкладинках. На картці нижче зображено три привабливих дівчини, що виглядають хіп, носять останні моди.

1970

Квіткова влада вдарила по світу і знову вітальні листівки перемістилися з часом, відображаючи моди і настрій за допомогою популярних дизайнів карт. Цей популярний дизайн візитної картки 1973 року є ламінованою ілюстрацією, що показує мультфільм хіпі у спалахах. Кольори, що використовуються в картці, є марочним, що відображає мод десятиліття.

1980

Цей період був революційним часом для традиційних виробників карток. Відповідаючи на зміни в поведінці споживачів і моделі, такі компанії, як Американські вітальні листівки і Карти Hallmark диверсифікувати свій асортимент для задоволення потреб різних етнічних груп.

У 1987 році Hallmark запустив свою “Асортимент червоного дерева” зосередившись на одиноких афро-американських матерів з 16-промоційною лінією. Відповідь на асортимент Mahogany була надзвичайно популярною і незабаром стала постійною лінією картки протягом усього року. На зображенні нижче зображена одна з карт, що використовуються для афроамериканських споживачів із зображенням матері з сумішшю реалізму з використанням пастелі та кольорових олівців..

1990

Протягом 1990-х років розвивалася сегментація ринку, що ще більше спонукало компанію American Greetings cards запропонувати нову лінію іспаномовних вітальних листівок, спрямованих на зростаюче іспаномовне населення в Сполучених Штатах. Вони були відомі як “Momentos de Inspiracion” і “Іспанська лінія Soft Touch”.

Карти вище простих конструкцій, які відходять від культури Північної Америки. Ці картки були розроблені для представлення іспанської культури. Одним з перерахованих вище зображень є картка Дня батька з насиченою сумішшю кольорів, що символізує іспаномовну культуру.

2000

На початку 21-го століття такі технології, як камера і Інтернет, революціонізували вітальні листівки. Споживачі стали більш екологічно усвідомленими, і це вплинуло на те, як багато карт виробляється і розробляється.

Електронна картка, успішно підживлена ​​приходом Інтернету, дозволила карткам бути дійсно персоніфікованими таким чином, що ми могли тільки мріяти 20 років тому. Комп'ютер дозволяє людині створювати та доставляти справді персоналізовані картки за допомогою натискання кнопки, не виходячи з дому.

У 2008 році вітальні листівки знову змінилися, цього разу взявши цифрову форму, де користувачі смартфонів могли надсилати та отримувати привітання “карт,” через інноваційні мобільні додатки. На відміну від будь-яких попередніх вітальних листівок, новий формат цифровий, де можна буде надсилати картки на день народження, друкувати та отримувати одержувачами наступний робочий день.

Конструкції були барвистими і смішними, з зображеннями, починаючи від реальних фотографій, зроблених на камеру, до карикатур до анімованих героїв фільму з Disney Universe або Marvel Comics. Карти також дозволяють користувачам редагувати повідомлення на певній його частині.

2010 - Подарунок

До 2010 року вітальні листівки повністю приєдналися до цифрової революції. Дизайн вітальних листівок розвивався і використовував нові форми, що дозволяло користувачам налаштовувати кожен аспект картки з тексту, зображень, фотографій, шрифтів, а деякі з них навіть дозволяють записувати власні особисті голосові повідомлення.!

дз-  конспект  (6 балів)+ створити ескіз листівки за одним з  десятиліть на вибір

Урок №11

01.11

Етнічний стиль інтер’єрів                                             Визначення стилів

                                (африканський, єгипетський, англійський…)

Етнічний стиль — це стиль у різних сферах життєдіяльності, що притаманний певному регіону (а іноді й окремому населеному пункту) і є відтворенням національних традицій. Етнічний стиль оформлення інтер'єру має декілька назв: етнічний стиль, екзотика, фолк або просто етніка.

Традиція оформлення інтер'єрів в етнічному стилі налічує сотні років існування і при цьому не втрачає своєї актуальності. Любителі подорожей, шанувальники вивчення інших культур, а також просто залицяльники екзотики з ентузіазмом використовують можливості етники для створення оригінальних декорів своїх будинків, насичених національним колоритом тієї або іншої країни.

Однією з чудових особливостей інтер'єру в етнічному стилі є те, що для передачі відповідної енергетики досить правильно підібрати матеріали, форми, колірну гамму, предмети меблів і інші елементи декору. Етнічний стиль не вимагає обов'язкових конструкційних змін, перепланування, повного переобладнання приміщення.

Матеріали для облаштування інтер'єрів в етностилі, також всілякі, як і національні особливості тієї або іншої країни. Для обробки зазвичай використовуються або природні матеріали, або їх імітація. Причому імітація має бути фактурною, інколи навіть нарочито грубою, справляючою враження «необробленої» поверхні. Для стін може бути використане фарбування, штукатурка, облицювання під камінь. Для обробки підлоги застосовується дерево, керамічна плитка, а зверху підлогу декорують рогожами і килимами у вибраному національному стилі. Для етнічного стилю характерна відсутність стандартних міжкімнатних стін; їх роль зазвичай виконують пересувні перегородки і ширми. Розділення простору на різні зони можна виробити, використовуючи елементи освітлення і зонування підлоги.

Колірна гамма етнічного інтер'єру може значно варіюватися залежно від конкретної, вибраної як основа дизайну, національна культура. Наприклад, в інтер'єрі «під Індію» гармонійно виглядатиме комбінація помаранчевих, бірюзових і малинових тонів. Атмосферу Латинської Америки можна передати за допомогою оригінальних колірних поєднань: темно-синій тут є сусідами з жовтим, а коричневий - з насиченим рожевим. А ось японський мінімалізм передбачає зовсім інші колірні рішення: м'які, світлі, «природні» фарби - пісочний, перлинно-сірий, молочний колір, з невеликими вкрапленнями позолоти і червоного. Проте все ж слід визнати, що більшість інтер'єрів в етнічному стилі витримана в досить яскравих, насичених тонах.

Що ж до малюнка, то тут панують всілякі національні орнаменти, якими прикрашають текстиль, обробні матеріали, аксесуари. Фольклорні мотиви у кожного народу свої: Японія або Китай - зображення драконів, природи або ієрогліфічний лист; Африка - схематичні сцени полювання, зображення тварин, плями і смуги; Марокко - мозаїчні панно і різноколірні вітражі. До речі, саме ці два напрями етнічного стилю інтер'єру - східний і африканський - на справжній момент є найпопулярнішими і в світі.

Меблі також повинні відповідати вибраному напряму етнодизайну. Перевага в етнічному інтер'єрі віддається натуральним матеріалам, а як оббивка часто використовується імітація під шкіру або шкуру тварин. Чудове враження справляють плетені меблі з ротанга, пальми або бамбука.

Загальне освітлення в етнічних інтер'єрах не має бути дуже яскравим, освітити окремі куточки приміщення і розставити стильні акценти допоможуть локальні джерела світла. Так можна підкреслити оригінальні етнічні аксесуари: різні сувеніри ручної роботи, елементи прикладного мистецтва.

Вибираючи варіанти етнічного стилю інтер'єру, орієнтуйтеся все ж не на моду, а на свій смак - який етнічний стиль вам ближче, той і використовуйте в дизайні свого інтер'єру.

Домашнє завдання:- Конспект

- підготувати повідомлення з фото про будь -який стиль інтер'єру

25.10

Урок №10

Засоби художнього конструювання: 

Пропорції,повтори, симетрія, контраст

   

 Композиція - це поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі виражає задум автора. 

   

 Метод сполучення, поєднання, розташування різних предметів, зображень називають комбінаторикою.  При комбінуванні предмети розміщуються за певними правилами, які називають засобами художнього конструювання, до яких відносять симетрію, асиметрію, ритм, статика, динаміка,  контраст,нюанс.  Вони по суті є категоріями і відіграють важливу роль у посилені виразності виробу.  Крім того,під час конструювання часто виділяється головна  частина оздоблення,яку визначають як центр композиції

Симетрія, як засіб художнього конструювання ( композиційний прийом), це пропорційне розміщення частин виробу відносно його центру. 

   Принципи симетрії часто зустрічаються  в природі, це і більшість листків рослин та квітів, форма тіла тварин, тіло людини,тощо. Саме симетрія вносить у об’єкти проектування порядок, закінчення,цілісність.

 Відомо три типи симетрії: Перший, найпоширеніший-так звана дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площині,діляться центральною лінією на одинакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі.  Цим типом симетрії  наділені  більшість предметів рослинного ( листки, квіти. плоди) і тваринного(метелики,птахи,інші тварини) світу, а також людина.

     Другий тип симетрії - осьова, це перенесення частини форми предмета відносно осі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині, можуть переноситися вздовж  однієї,або двох осей.

   Третій тип симетрії - гвинтова,застосовується для відображення тіл обертання.

   Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоціального впливу на людину.

  Асиметрія - відсутність будь якої  симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість та незавершеність. Вона за своєю суттю як правило індивідуальна. Цей засіб важче використовувати, тому бажано  використовувати її з набуттям певного досвіду.

  Ритм,як композиційний прийом художнього конструювання- це повторення елементів зображень та інтервалів між ними. Він буває простий і складний.  Найпростіше  природу ритму відображають у народній творчості через орнаменти

  Орнамент-це узор(композиція) яка складається з упорядкованих елементів, що повторюються. Власне орнамент є найпоширенішим видом оздоблення, що включає поєднання розмаїття ліній, дуг, крапок, кіл, трикутників, інших фігур. Найпростіші  орнаменти це геометричні( різьба по дереву, набив ковальстві). Однак часто використовують і стилізовані (спрощені) орнаменти рослинного,тваринного та побутового походження.

  Простий ритм(він же метричний)- рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів. Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбінацій елементів безмежна, але протяжність ритмічних фігур має кількісні межі

Статика і динаміка.

 Кожна з композицій може викликати у глядача відчуття більшої чи меншої динамічності,хоча, всі зображення та їх елементи залишаються нерухомими, тобто статичними. Для прикладу, довгий вузький прямокутник  завжди здається динамічнішим ніж квадрат. Динамічнішими видаються також предмети, що мають  гострокінцеві та гострокутні форми. Динамічність композиції може ґрунтуватися і на поєднанні  симетрії та асиметрії.

  В проектуванні предметів інтер’єру ми майже повсюдно  маємо керуватися засобами художнього конструювання,які ми щойно осягнули, тобто симетрію і асиметрію, ритм, статику та динаміку.  Особливої ваги вони набувають у прикладному мистецтві, ткацтві, вишивці, ковальстві,тощо.

домашня робота